24.10.2013 10:39
для всіх
208
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Не почута сповідь

Не почута сповідь

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Журбує скрипка в п`янім кабаці, 

Під стелею димком плояться ноти.

Старий смичок у змореній руці,

Затерті деки, вже без позолоти.

 

З глибіні еф образи дише стон

На публіку за ситу неувагу,

Що жадібно присьорбує бурбон,

Тамуючи душі химерну спрагу.

 

Порідний гриф, поміж масних столів,

Гойдає елегантними кілками.

Зугарні пальці з струнних ковилів

Мордують звук точеними голками.

 

Дзвенить об стійку посміхом мідяк,

Як плата за невислухану драму…

Німіє скрипка між нічних гуляк,

Останньої струни порвавши гаму.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.10.2013 13:41  Наталія Сидорак => © 

Чомусь, читаючи Ваші вірші, мені здається, що Вам так боляче... Чи то просто ЛГ у Вас такий сумний...

 24.10.2013 15:16  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова поезія з драматичним відтінком, як часто буває в житті!
Нічого не буду аналізувати. Просто проймусь журливим мотивом стомленої скрипки, що нуртує поміж рядками... Дякую...

 24.10.2013 08:21  Світлана Рачинська => © 

сильно
образність вражає