Прокинусь вранці. Філіжанка кави…
Прокинусь вранці. Філіжанка кави…
І збудливо солодка, й ароматна –
Торкнусь вінця обачними губами –
Й до повного пробудження придатна.
А ще коли до кави сонця промінь
Знаходить щілину поміж фіранок,
Пташиний на піддашші чуєш гомін,
І… зустрічаєш посмішкою ранок.
Жадоба до життя зрання хвилює.
Опісля кави двір – шпацирування.
На жовте листя вітерець полює –
Таке моє, пробачте, трактування.
Потраплю я у розпал листопаду,
Зробивши крок у осінь дощовиту.
Люблю я дивну осені принаду,
Легким приємним сумом оповиту.
