Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.10.2013 18:02Поема
Про минуле  
10000
З дозволу батьків
© Ірина Червінська-Мандич

Слово о нас

ІІ (Битва)

(за мотивами "Слова о полку Ігоревім...")

Ірина Червінська-Мандич
Опубліковано 24.10.2013 / 19939

Нависло небо метеором чорним,

І загули дерева, як вовки,

Злетілися шуліки звідусюди,

Кружляючи, чигають на тіла.

Каяла стогне, наче недобита.

Невідворотно і зловісно суне

Тінь місяця на золоте чоло

Прадавньогог Ярила – віщий знак.

«Недобрий знак» - і шепіт поміж люде.

Щось буде, а, либонь, чогось забракне.

Удачі? Сили? Бог один лиш знає,

Що за межею кожної секунди.

І крутить нами час, як циган сонцем.

А тінь повзе. Повільно. Неупинно.

І міг христосуватись, та у серці

Отаборився всюдисущий Велес –

Дві сотні літ, а ще не до Христа.

А місяць суне. Суне і Кончак.

У душу пхає острах корінці,

І сумнів закрадається – чи так вже

Він правильно зробив, коли зібрав

Дружину до походу самостійно?

І знаки ці спокою не дають,

І половці до бою вже готові –

Підняли улюлюкання гучне.

А сумнів черв’яком завзяття точить…

Та не бувати цьому, не бувати,

Щоб руський князь, як шолудива сука

Утік іще до бою із безчестям

Через якісь незрозумілі знаки!

Та і дружина його слова жде.

«О, воїни! Щити залізні ваші

Червленими зробилися у бранях

Од крові кочової. Хай вони,

Гартовані боями, частоколом,

Стіною стануть на шляху поганців.

Хай ковані мечі ці обосічні,

Де сонце витанцьовує на лезах,

Продовженнями рук сьогодні стануть.

І хай земля здригнеться під копитом

Коня русина, бо то ми єсть сила!

І слава наша злине із вітрами,

І задзвенить повсюди на устах,

Коли нап’юся донської водиці

Зі шолома. А як же впаду ниць

Лицем, зіниці тусклі я прикрию,

Бо краще хай покрише мне рать

Нащадка Шурукана. Полоненим

Негоже бути русичу!»

                                               Три дні

Тяглись бої, бряжчала жорстко зброя,

І голови летіли на мураву.

Понесла води макові Каяла,

Цупким шатром вгорі постали хмари,

Дощі напнули міцно тятиву

І в місиво перетворилась твердь.

«Оце й усе! Русини, чесні вої,

Простіть мою пиху цю недоладну!

Хотів я слави, а прирік на смерть.»

Змішалась кров звитяжна з баговинням,

І навсібіч без вершників тікали

По ковзанці з багна бездомні коні.

А князь уже не бився, не хотів,

Або й не міг. Стояв і лиш дивився

Собі в долоню, наче знав пророцтва

Розплетень ліній. «До моїх ушей

Ще лине стогін тих, котрі конають,

А я не можу стишити їх болі…

Простіть мене за честолюбство серця!

Хотів для себе слави, гордим став я,

Надію мав, що половців здолаю

Я без братів. Ось – військо моє ратне

Засіяло цей степ, немов насінням,

Тілами, Див уже збирає душі,

Виспівує жалобу Карна Чорна,

Запрошуючи грифів на бенкет.

О, други! Не бажав такої долі,

Щоб хижакам ви стали за поживу.»

Немов бичом, дощ хльостає по нервах.

Кольчуга стала тягарем. Шолом

Стягнув із голови, жбурнув додолу.

Уже і меч не втримався в руці –

Поважно влігся на вологу землю.

А недалеко Всеволод буй-туром

Ще одбивавсь од ворогів щосили.

Хто ж уцілів, тих у стальні лещата

Затисло військо Гзага й Кончака.

Угледівши князів, спинили бойню,

Зв’язали, під конвоєм повели

До конунгів ворожих половецьких.

«П`ятнадцять чоловік з такого війська! –

Долали князя невеселі думи. –

Це всі, що уціліли, що живими

Зосталися. Та чи надовго? Браття!

Я прощення утретє у вас прошу!

Хай буде досвід мій наука іншим,

Що пнутись до зірок немає сенсу,

Коли рідня умить стає чужою,

Коли собі ти кажеш: «Кращий я!», -

А сам не вартий і гроша малого,

Бо топчеш всі надбання поколінь,

Неначе це огидне щось і нице –

Триматися свого, своє любити.

Простіть мені гординю чорну й люту,

Бо думав я, що зроблюся отою

Одною соломинкою, котру,

Неначе сніп, ніхто не переломить.

Та соломинка завжди тільки частка,

Але не ціле. Ні. Простіть! Простіть…»

І дощ ущух. Розсіялися хмари.

Ярило посміхнувся до Каяли

І до степів. Жнива війни криваві

Минулися. Забудеться і цеє.

З насіння проросте нова травиця.

У всесвіті нові почнуться будні –

Іще один виток на рейки стане,

Поїде в історичну невідомість.

Усе минає – час хороший лікар.

Та швидше рани гордість нам зціляє

«Я – руський князь! Мені не личить слабкість.

У моїх жилах – кров Олега й Ольги,

І за плечима – прадід Володимир,

А грізний Святослав – це є мій батько,

Брати мої – усі князі хоробрі!»

І випростався Ігор гордим левом,

Щоб навіть у полоні залишатись

Достойним слави роду і держави.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.10.2013 Поезії / Поема
Слово о нас (І (ПередСлово))
24.10.2013 Поезії / Поема
Слово о нас (ІІІ (Полон))
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Цей готель зустрічає теплом...
30.11.2016 © СвітЛана / Вірш
І, ще годину осінь
26.11.2016 © Яна Бім / Патріотичний вірш
…свічка пам`яті бринить сльозами
26.11.2016 © Олена Вишневська / Вірш
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина
26.11.2016 © СвітЛана / Вірш
Пам`яті жертв голодомору
Поема Про минуле
24.10.2013
Слово о нас (IV (Київ))
24.10.2013
Слово о нас (ІІ (Битва))
30.05.2013 © Ем Скитаній
забуття минулістю...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 100  Коментарів: 1
Тематика: Поезії, поема, вовки, шуліки, золоте чоло, Бог, Велес, острах, половці, бої, твердь, кров, стогін, Кончак, половці, полон
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.10.2013 21:45  Оля Стасюк 

красивий твір. Дуже хоче пізніше перечитати повністю, як матиму час. Обіцяю - вернуся) і ідея хороша. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
01.12.2016 © Уляна Чернієнко
03.05.2011 © Наталі
01.12.2016 © СвітЛана
16.11.2013 © ЗБІРКА ПОЕЗІЙ
08.02.2012 © Серж
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди