Лісова
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Ранок був теплий. Вечір був грубий.
Десь поміж них загубилися дні.
Конику милий, конику любий,
Де ота сила, що дав ти мені?
В лісі сова мене розуму вчила,
Вчила пітьму розрізняти й добро.
Де ці уроки, учителько мила?
Я збожеволіла… Певне, давно…
Мила берізко, ну як мені жити?
Ти ж мене вчила краси…
Без людей
Шкіру мою всю подряпали віти,
Геть посіріла ця зелень очей.
Вечори гріли, ранки світили,
Дні божевільні дорогу тягли.
Ви ж бо любити мене не навчили,
Ви чомусь серця мені не дали…
