28.10.2013 16:34
18+
166
    
  4 | 4  
 © Ірина Червінська-Мандич

О, як же ти екзистенційно мислиш,

Красиво, позаздрив би навіть Ніцше,

Вирішуєш глобальні проблеми людства,

Засновуєш догми есхатологій.

О, як ти розв’язуєш бездоганно

Логічні задачі, поставлені вчора світом,

Всю пресу напам’ять учиш, читаєш, учиш.

Складаєш усім прогнози, як гороскопи,

А сам утекти не годен від свого вчора,

І зовсім не хочеш бути самим собою,

Шукаєш себе далеко і тільки ззовні,

А варто раз посміхнутись якОсь до люстра…



Калуш, 26.10.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.10.2013 13:03  Володимир Пірнач => © 

Посміхнуло))

 29.10.2013 12:41  Тадм 

"А сам утекти не годен від свого вчора" - істинна правда. класний вірш

 28.10.2013 22:44  Оля Стасюк 

трошки не розумію Ніцше і того страшного слова, але рими хороші однозначно!

 28.10.2013 22:19  Світлана Рачинська => © 

Цікаво. Замислилась... Наче ода достоїнствам, але й докір. Думаю варто!...