29.10.2013 00:15
Без обмежень
111 views
Rating 0 | 0 users
 © Наташа Максимец

ЛЮБОВЬ, ПРОСЯЩАЯ ПРИЮТА

С ногами босыми, избитыми в кровь,


от голода еле в сознанье,


ходила по миру святая Любовь ,


прося у людей подаянья...




В суме у нее -ну почти что пустяк-


букеты из снов да стихия,


приветы да ласка, признанья в стихах,


картины из грез расписные.




Дышала на ладан. Дрожащей рукой


прохожим дары раздавала...


Ах ей отдохнуть бы. В сердца на постой -


такого приюта искала.




Над нею смеялись- к чему нам стихи?


Отдай свое тело хмельное...


Топтались по телу Любви сапоги,


его избивая до крови...




Толкали Любовь и в болото, и в грязь,


насилуя нежную душу,


бросали потом, уходили смеясь -


ну что? Еще хочешь ты кушать?




Ну чем нам еще бы тебя накормить?


Чтоб ты наконец то заткнулась?


Решили по сердцу без устали бить ,


в своей чтоб крови захлебнулась...




Пощады не надо! -сказала Любовь...


Умру, но воскресну я где то...


Сочилась под землю невинная кровь...


собою питая планету!...



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Драматичний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про "Моі думки" | Наташа Максимец». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стихотворение "Теряюсь" | Наташа Максимец». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наташа Максимец.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Наташа Максимец

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо