Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.11.2013 01:43Роман
Про життя  
КП
51000
Для дорослих (18+)
© Володимир Пірнач

КП

***
Володимир Пірнач
Опубліковано 02.11.2013 / 20114

Коли мені було п’ять, я вперше зняв з жінки трусики. Звісно, це була маленька жінка. Їй так само було п’ять чи може, навіть п’ять з половиною, так,  я упевнений, що вона була старшою за мене. Але мені було п’ять і щирість моїх почуттів поставили під сумнів. І дівчинка – певно усвідомлюючи, що честь її опинилась під загрозою – все розказала виховательці. Та була дуже справедливою жінкою, але все ж жінкою. Вона вислухала іншу жінку, маленьку, з якої я зняв трусики, і, пройнявшись проблематикою відстоювання честі молодшого представника своєї статі, покарала мене. Так я вперше розчарувався в жінках. Звичайно, не у всіх і не назавжди, але це було розчарування. Я стояв цілу годину в кутку, мене розвернули лицем до стіни, і я навіть не міг подивитись їй у очі, очі, які мене зрадили. Через кілька тижнів вона зникла. Батьки переїхали в сусіднє місто і, звісно, забрали її з собою. Це був початок дев’яностих і тоді часто так робили. Для нас це було наче вона виїхала за кордон. Чому «для нас»? Тому, що її любили всі хлопці в групі, а трусики з неї зняв саме я. Хоча і поняття «виїхали за кордон» для нас не існувало, ми і міста свого ще толком не знали, але це було щось печальне. Саме тільки слово «виїхали» забирало спокій, і ми всією групою сумували за цією маленькою жінкою, жінкою, яка, можливо, визначила моє життя і поставила наголоси над усіма літерами, що мають округлі форми. Це була важлива подія, і я зараз хочу офіційно їй подякувати: дякую тобі… за те, що ти була у моєму житті (ім’я тут писати недоречно, хоч я його і пам’ятаю). Це були мої п’ять років. Це були перші почуття, і це був перший переломний момент, і якщо я його пам’ятаю, то він, звичайно, дуже важливий.

Другий, не менш важливий, переломний момент відбувся після закінчення наступного п’ятиріччя, тобто у десять років, і це було не що інше, як спорт. Звичайно, спорт у моєму житті почався раніше, але перелом відбувся саме у десять. Спортом я займався довго і якісно, спорту у моєму житті було багато і він був постійно, змінювались хіба що тренери і види. Початок був захоплюючий – це було самбо. Мені пошили круте кімоно, і я був у захваті від себе. Якось навіть я припер його в школу і пішов у ньому на фізкультуру – видно, хотів виїбнутись перед дівчатами та фізруком. Але дівчат тоді це мало цікавило, а фізрук був футболістом, і моє кімоно було йому до спини. І все ж я мав змогу тричі на тиждень приходити на тренування і кидати людей об землю. Звісно, траплялось і так, що кидали мене, але, наскільки я пам’ятаю, поразок у мене було лише дві: одна на змаганнях – схватка  за третє місце  – больовий на ахілес, я навіть плакав, тільки не пам’ятаю від чого, скоріше, це було розчарування в собі, бо біль фізичний я вже тоді навчився терпіти. І друга моя офіційна поразка – це була схватка з одним перспективним борцем, моїм ровесником. Я вигравав по очках, але він якось підступно викинув руки у момент, коли я нападав, і зламав мені пальця. Звісно, продовжувати я не міг, бо добивати його ногами мені не дозволили, а тренер ще й визвірився на мене за те, що я припинив боротись, я цих людей дотепер не люблю. Отакі були відносини – у спорті як у спорті: або ти – або тебе. У десять я покинув займатись самбо, віддавши йому три роки і два місяці, мене почали бісити розмови про поділ міста на касти: борці, боксери, рукопашники. Я мав стати частиною борців, але мені було десять і приходив час змін, я послав це все в дупу і зав’язав з професійним спортом. Потім я десятки разів дякував собі за такий вчинок, коли бачив, що підростає з тих дітей, з якими ми починали. Їх важко назвати гарними словами, і я перехрестився, коли подумав, що це могла бути моя компанія. Зараз я вже офіційно дякую собі за цей продуманий вчинок, за один із небагатьох правильних вчинків у своєму житті: Дякую тобі, старий, ти вмієш робити правильні речі.

Третій переломний момент був у мене так само через п’ять років, коли мені було п’ятнадцять. Організм ріс і розвивався за всіма законами – волосся і все таке. І приходив час спробувати щось набагато цікавіше, ніж безтурботне життя, і я знайшов собі дівчину. Так, справжню дівчину, з якою ми гуляли допізна і цілувались у закутках. Я дорослішав. Справді, усі ці юнацькі прищі, волосся, що росло, не знаючи упину, і тепло, яке я носив у штанах, раз у раз намагалося вирватись на волю у найбільш незручні для того моменти. Це також був важливий етап, це була справжня дівчина, і то були справжні відносини. Звісно, я думав, що це на все життя. Думати так мені ніхто не забороняв, але водночас і підстав так думати мені ніхто не давав, я просто собі так думав. От я і думав, а що лишалось робити? Час собі пхався, і з часом до нас почали втручатись усі ці приємні моменти – всілякі сварки, непорозуміння, і щоразу коли ми сварились, я думав, що вона з кимось переспить, а я уб’ю всіх і сяду у в’язницю, і саме так вона скалічить мені усе життя. Що б там не було, але ми вчились на цих відносинах. Такі дитячі знайомства з батьками, цнотливе почервоніння і купа всілякого спільного дріб’язку – це все було дуже милим. Але ця милість пропадає до біса, разом із цим захламованим дріб’язком, коли відносини стають звичкою, коли все тримається тільки на тому, що у вас є секс і спільні знайомі. І коли це перестає бути таким милим і гарним як на початку – знову розчаровуєшся, бо це було справді зворушливо. Навіть у деякі моменти здається, що усе псує секс, але ці думки відразу розганяються, бо як секс може псувати стосунки? Платонічні відносини – це, звичайно, гарно, але не якісно. І тут справді відбувся важливий перехід, від одного важливого до іншого. Навіть не буду ставити абзац, бо початок одних змін пов’язаний із втратою попередніх. У двадцять я вириваюсь на волю, кардинально змінюючи своє життя, і відправляю в архів попередній період довжиною у п’ять років – я розриваю відносини, які мали тривалість у цілий незмінний період. І тут я навіть не знаю кому треба дякувати, певно всім, всім, хто приймав у цьому участь і вів це все до такого логічного завершення. Я на волі. Радикальні зміни у житті, з якими я спочатку почував себе некомфортно, бо не було кому дзвонити і до кого приїжджати, але це були мої зміни і я тримався. Так я виховував у собі самотність, яка ставала частиною мене. Розірвавши стосунки, я смакував власне життя: я не слухав порад і вказівок, моральних настанов і прямих натяків на безвідповідальність. Часом я згадую той розрив і тут мені хочеться потиснути руку моєму другу, мовляв, молодець, що дав зрозуміти все, що треба було збагнути вже давно – для цього й існують справжні друзі. Я навіть не уявляю як би це могло завершитись, якби у мої славні двадцять мені одягнули на шию ярмо, аж страшно подумати.

От мені двадцять, і я на волі. Я ще толком не вмію нею користуватися, але все, що я роблю, мені подобається. Я дихаю новим життям, досягаю нових вершин, захоплююсь незнайомими людьми і все ще трохи їх боюсь. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.09.2013 Поезії / Вірш
Стакан
05.11.2013 Проза / Роман
КП (1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
КП (Роман)
02.11.2013
КП (***)
09.11.2013
КП (1.1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 6 (5+1+0+0+0)
Переглядів: 144  Коментарів: 19
Тематика: Проза, роман, маленька жінка, розчарування, переломний момент, спорт, самбо, важливий етап, самотність
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2013 20:02  Каранда Галина для © ... 

нє, не годиться така відповідь... бо я як перекладу... 

 04.11.2013 13:43  Тетяна Белімова для © ... 

ой! я не можу!))) впаду зі стільця))))


ДЕ ПРОДОВЖЕННЯ? ГА?

 04.11.2013 13:20  © ... для Тетяна Белімова 

Я коли був молодим, то носив у гаманці :) 

 04.11.2013 13:09  Тетяна Белімова для © ... 

Розшифрування таке (ти вже його знаєш))))): КП - то контрольний презерватив! Завжди має бути в кишені у джентельмена, правильно? 

 04.11.2013 12:04  © ... для Каранда Галина 

А хвіст його знає.. чесслово, хай кожен собі придумає переклад. Он Тетяна собі придумала переклад :) 

 04.11.2013 12:03  © ... для Тетяна Белімова 

Ти ще питаєш?
Звісно виложуй, я ж і сам не знаю як правильно розшифрувати))) 

 04.11.2013 12:02  © ... для Тетяна Белімова 

Яка гарна рецензія :) 

 04.11.2013 12:01  © ... для Марієчка Коваль 

Насправді немає там ніякого вступу.. це щось я псіханув, коли сюди заливав :)
Дякую. 

 01.11.2013 22:49  Марієчка Коваль 

Цікаво читати). Не люблю вступів, цих прологів, епілогів. вони нічого ніколи не значили. але нормально. 

 01.11.2013 20:47  Тетяна Белімова 

Вов, а Вов, а моє розшифрування "КП" можна озвучити?)) 

 01.11.2013 20:47  Тетяна Белімова 

У славнозвісний "КП"... Як довго ми його чекали! Перша сторінка круто-ульотна! Потім автор дещо збавить "темп" (принаймні його ЛГ вже не буде відразу здирати майтки)))), але текст від цього не стане менш цікавим! "КП" - це той текст, у якому оригінальне філософське світобачення накладається на матрицю веселого безшабашного студентського життя))))
БАЖАЮ ВСІМ ЧИТАЧАМ "КП" ОТРИМАТИ ЕСТЕТИЧНУ НАСОЛОДУ ВІД ПРОЧИТАННЯ (І ЦІННИЙ ДОСВІД, ЯК ТРЕБА "ДО" І "ПІСЛЯ"))) 

 01.11.2013 19:48  Каранда Галина для © ... 

а що таке КП???? 

 01.11.2013 19:47  Каранда Галина для © ... 

) це, виявляється, дуже шкідливо для читача - хоча б віртуально знати автора)))))))))))). Принаймні мені заважає адекватно оцінювати твір як художній.

а взагалі - прикольно написано)))

 01.11.2013 19:34  Наталія Сидорак для © ... 

цікаво) давай далі) 

 01.11.2013 17:44  іміз 

В ОРИГІНАЛІ РОМАН ЧИТАТИ БУЛО ЗНАЧНО ЦІКАВІШЕ...перелистуючи сторінки...!!!! Я ЧИТАЛА!!! 

 01.11.2013 17:31  © ... для СвітЛана 

Радий що сподобалося :) 

 01.11.2013 17:23  СвітЛана 

Класно)

 Вова, найбільше повеселив саме перший етап, який ти назвав переломним моментом у житті ЛГ. Дякую. З задоволенням відпочила читаючи)

 01.11.2013 17:17  СвітЛана 

а я кинула самбо в тринадцять, мені випадково зломали носа))))

 01.11.2013 17:14  СвітЛана для © ... 

Перший переломний момент вразив))))

читаю далі....

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
12.04.2011 © Закохана
01.04.2012 © Каранда Галина
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди