Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.11.2013 22:21Поема
 
Королівна Золотих драконів
40000
З дозволу батьків
© Оля Стасюк

Королівна Золотих драконів

казкова поема

Оля Стасюк
Опубліковано 02.11.2013 / 20132

Принц привіз принцесу. Нам таке не дивно:

Шовк мережить плечі, коси золоті…

І життя не знає, й не любила сильно,

І не працювала жоден день в житті.

Іншій клявсь в любові, посміхавсь нещиро,

Сипав поцілунки, як любов з очей…

А вона чекала, а вона любила,

Берегла від лиха і від злих людей.

Так, жила в печері. Не носила шовку.

І тримала замість кішок і котів

Золотих драконів, що дивились вовком,

Та були вірніші за мільйон вовків.

Треба було слухать золотих драконів,

Що кидались врозтіч у його прихід!

Хто вона? Знайома. Хто вона? Стороння.

Їй триматись далі від весілля слід!...

 

 

Він прийшов надвечір на її узгір’я,

Вечоріло сонце на пустих полях.

 

***

«Ти даси драконів на моє весілля?

Дуже наречена хоче цих розваг!

Я ж бо знаю точно, що вони слухняні,

Трохи гонорові, та без тебе лиш,

Добрі ж - у твоєму, бачиш, керуванні,

Ще й холоднокровні – зроблять, що звелиш.»

***

Тихо так ступила із печер назовні,

В білій-білій сукні, гарна із лиця:

«Знаєш, ці дракони – досить теплокровні,

І вони не терплять льодові серця.»

***

«Слухай, - мовив гнівно, - досить уже казки!

У самої очі – як горять в вогні!

Ти ж мені постійно кликала поразку

На отій далекій чорній чужині!

Признавайсь, чаклунко, - ти стомила військо,

Ворогам надала невичерпних сил?»

***

Небо було світле, невимовно чисте,

Кольору красивих золотих чорнил….

***

«Я тобі не мстила.

 Я тобі простила.

Я ж тебе любила попри біль розлук.

І твоєму війську зілля не варила,

Бо було достатньо цих сердечних мук.

Я – не чарівниця, не якась химера,

Навіть не ворожка з тисячею літ…»

***

«Хто ж ти?»

***

«Я – жар-птиця, що живу в печері,

Бережу драконів від усяких бід.

Я ж бо тут здалека, у моїй сторонці

Всі такі – жар-птиці, вір мені, не вір…

У моїх очах то не вогонь, а сонце,

Сонечко вечірнє із далеких гір.»

***

«Але ж проклинала темними словами,

Насилала лихо криком голосним?»

***

«Ні, – лише просила місяця ночами,

Щоб вернулось військо і ще ти – за ним. »

***

«Щось я не спізнаю, чи зі мною чесна,

Чи то є правдиві ті твої слова.

Що ж ти відчувала, як привів принцесу?

Пене, вже тоді ти всіх людей кляла?»

***

«Ні… Тоді, - згадаєш? – розгулялась хуга,

Геть напнула світом снігову вуаль.

Десь закралась в серце невимовна туга,

І прийшла в печеру ця тонка печаль.

У кутку лежали стомлені дракони.

Я їх запитала, - тут ось, при вогні, -

«Лишите, можливо, теж, не мов сторонню?»-

«Ми завжди з тобою…» - мовили вони.»

***

«Але ж я так само говорив постійно,

Звісно, задля жарту, – щоб було миліш!

Чом же ти їм віриш, дивним цим створінням,

А мене чекала, - хвильку, і не більш?»

***

«Доки не вернувся, я тебе чекала,

Я тебе любила, доки не прийшов…

У душі твій погляд всі роки ховала,

Берегла у серці ту твою любов.

А дракони, кажеш? Та ж вони – не люди,

Душу не обманять, серце не вкрадуть…

Я тому до скону берегти їх буду,

І вони зі мною згинуть всі, мабуть…»

***

«На страховиськ жовтих принца проміняла?»

***

«Це мої найкращі друзі чарівні.

Я їх і раніше геть не полишала,

І вони зі мною весь цей час були.

Тільки їх приспала -  і до тебе бігла,

Слухала, жаліла, цілувала, йшла…

Пам’ятаєш вишню нашу перестиглу,

Що завжди так пізно, під кінець, цвіла?

Чи забув ти сосни, де колись ходили,

Де мене ти вперше цілував тоді?

Що ж зробив ти з нами, з нашим щастям, милий?

Погубив далеко десь на чужині?»

***

 

Знітився. І очі опустив додолу.

Простяглось мовчання. Сонце геть зайшло.

Небо пило з лісу глибочінь прозору,

Десь собі у хмарах золотих пливло.

***

«То мене чекала?»

***

«Вірила, любила,

Сподівалась сильно, що біда мине,

Що вернеш додому і до мене, милий,

Що всміхнеться з неба сонце золоте.

Не впадала в відчай, та й роботу мала –

То збирала трави, то плела вінки,

То, ти знаєш, сукні дрібно вишивала,

Гарні скатертини й білі рушники.

Сльози проливала геть без перепони,

Плакала ночами, та й, було, вві сні…

Але рятували ті ж-таки дракони,

Добрі вірні друзі, золоті мої.»

***

Знітився він вдруге. Серце стало битись

Мабуть, вдвічі швидше. Потім проказав:

«То не я, то батько змусив оженитись,

Я оту принцесу навіть і не знав.»

***

«То мені відомо, - мовила, всміхнувшись, -

Ти живи, як знаєш, не виню тебе.

Зацарюєш зараз, з воєн повернувшись,

І забудеш швидко цю любов й мене…»

***

«Та, - почав жалітись, - нащо та корона,

Як не маю щастя, волі і мети?

В тебе хоч є друзі, ті твої дракони,

Я у мене тільки що було – то ти.»

***

«В тебе є принцеса, – хоч мені це гірко, -

Кажуть, ходить в шовку, в перлах дорогих.

От і маєш долю, і щасливу зірку,

І придане славне маєш ще до них.»

***

 

Знову не знайшовся, що тут їй сказати,

Бо вона впізнала всю таємну суть.

***

«Ти мене ж не будеш, правда, проклинати?

Чарувати чорно і зганяти лють?»

***

«Ні, повір, не буду.»

***

Понесло розмаєм.

То було нелегко їм обом прожить.

***

«Ти мене ще любиш?»

***

«Я того не знаю.

Щось лишилось в серці і собі болить.»

***

«А чому не скажеш і не запитаєш,

Чи іще люблю я тінь твоїх очей?»

***

«Надто було слізно і болюче, знаєш,

Це себе питати стільки тих ночей.»

***

«Може, ти ще любиш?»

***

«Нащо, милий, мучиш,

Нащо мені болю знову завдаєш?

Тут мені, жар-птиці, добре так, на кручі,

В тиші і спокої… Без людей цих… Теж…

Тут збираю трави(хоч не варю зілля!)…

Ну чого питаєш? Нащо тобі це?»

***

«Ти даси драконів на моє весілля?»

***

«Як ти гарно кажеш – тільки на твоє…

Так, воно не наше. Сталось так, не спільне.

Але відмовляю не тому за них:

Золоті дракони дуже-дуже сильні,

І вони не люблять цих сердець слабких.»

***

«Може, їх немає? Може, ти смієшся

Із моєї просьби, бачиш, із біди?

Може, ти з чаклунством кожний день ведешся?

Ну чого замовкла? Чуєш? Говори!»

***

«Слухаю твій голос. Знаєш, досить дивно.

Щоб ти знав, із цвіту варю тільки чай.

Думала, ти добрий. Думала, що сильний.

Думала, що любиш палко, пробачай…

Хочеш ти впізнати тих моїх драконів?

Підросли добряче крихітки мої!

Їм не треба слави, шуму і корони,

Вірні вони дуже – й зовсім не слабкі.

Тим не менше, добрі, неймовірно щирі…

Глянути  - поглянеш. Лиш не клич біди…

Але, як побачиш, то іди із миром,

Я тебе простила, відпустила, - йди.»

 

 

Сонце зовсім сіло.

Десь на паралелі

Із його проміння ніч пряла пітьму.

Залишивсь чекати він коло печери,

Думав, що в палаці мовити йому.

Раптом ледь не впала з голови корона,

Заслонивсь від чуда – що за дивна річ!

Вийшла Королівна Золотих драконів,

Золота, як сонце, мила, наче ніч.

Мов у дивній казці, так собі стояла, -

І волосся, й очі, і тонкі вуста…

Тихо зверху зорі дійство споглядали,

Навіть місяць білий з дива в річку впав.

Ледь собі рукою повела – одразу

Золоті дракони їй до ніг лягли.

На горі спинилось все, що зналось з часом,

І туман розвіявсь, й не було імли.                    


 

Знай, що там, де сонце одчиняє двері,

Де міниться сріблом глибочінь криниць, -

Там, серед драконів, на горі, в печері

Ще чекає щастя краща із жар-птиць.

Маєш подолати різні перепони,

Щоб знайти далеко дуже від людей

Світлу Королівну Золотих драконів,

Чарівнішу сонця і миліш ночей.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.11.2013 Поезії / Вірш
Коли живеш той дихається легше
06.11.2013 Поезії / Вірш
Утопічність
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Цей готель зустрічає теплом...
30.11.2016 © СвітЛана / Вірш
І, ще годину осінь
26.11.2016 © Яна Бім / Патріотичний вірш
…свічка пам`яті бринить сльозами
26.11.2016 © Олена Вишневська / Вірш
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина
26.11.2016 © СвітЛана / Вірш
Пам`яті жертв голодомору
Казки
06.07.2011
Таємниця чорної перлини
05.08.2013
Шторм
02.11.2013
Королівна Золотих драконів
22.11.2013
Як пояснити дитині, що погода погана
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 159  Коментарів: 10
Тематика: Поезії, поема, принцеса, шовк, наречена, військо, біль розлук, жар-птиця, любов, сонце золоте, весілля, туман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.11.2013 23:03  © ... для Володимир Пірнач 

дякую) 

 05.11.2013 23:03  © ... для Марія Новогроцька 

значить, пора шукати щось простіше.. спасибі) 

 05.11.2013 23:03  © ... для Тетяна Чорновіл 

дякую) 

 05.11.2013 23:03  © ... для Олександр Новіков 

спасибці) 

 05.11.2013 23:03  © ... для СвітЛана 

дякую) 

 04.11.2013 13:52  Володимир Пірнач для © ... 

Дуже сильно.
Оля, ти твориш дива.. 

 04.11.2013 01:31  Марія Новогроцька 

Прочитала із захопленням! Прекрасно! Дякую! На жаль, з принцами так є)))) 

 03.11.2013 15:08  Тетяна Чорновіл для © ... 

Гарно, замріяно! 

 02.11.2013 23:15  Олександр Новіков для © ... 

Надзвичайно. Оля, ти пєсня! =) 

 02.11.2013 21:41  СвітЛана для © ... 

Олечко, дякую тобі) Я поринула в казку!!! Так все красиво... Болісно. Зачарувала ти мене!!!
в слові пеВне - загубилась літера)
Казка попри сум - зігріває) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
01.12.2016 © Уляна Чернієнко
03.02.2014 © Віктор Насипаний
01.08.2011 © Лукан Наталья
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди