МУЗЕЙ «КОБЗАРЯ»
з рубрики / циклу «ПАТРІОТИЧНЕ»
а в попелi тлiє
iскра огню великого.
Тлiє, не вгасає..."
Т. Г. Шевченко
Українцю! Бiдуєш? Забувся хто ти
I не можеш згадати?
Мабуть треба в музей незвичайний зайти
Одного експоната.
Експонат той - "Кобзар", що пройшов крiзь роки,
Облетiвши пiвсвiту,
В нiм пророкових дум збереглися рядки
I слова заповiту..
Лиш ступи за порiг - враз хтось струни торкне,
Тихо кобза заграє,
Про вiки, що пройшли i про час, що мине
Хай тобi нагадає.
Батькiвщину свою в звуках кобзи тiї
Зможеш зразу впiзнати:
Тi ж вишневi садки, тi ж зеленi гаї
I сiм`я коло хати !
Ти послухай...То Днiпр так сердито реве,
Мiсяць в хвилю пiрнає.
На тiм боцi стара патли з розпачу рве,
А русалка й не знає...
Плавай,плавай, лебедонько бiла, пiрнай
Та й по синьому морю,
Безталанна дiвчино, рости-пiдростай
Тополиною вгору.
Знову душу чумак пропиває в шинку -
Наливай, лютий враже,
А Лiлея пита про бездушнiсть людську,
Та нiхто їй не каже,
Бо картопельку скрiзь, як на славнiй Сiчi
"Нiмцi" вже посадили,
Україну свої ж обiкрали вночi
Й, бiдолашну, збудили.
Не питайся в чужого як далi нам жить,
( Може хто пожалiє),
На розпуттi он попiл ще й досi лежить,
В ньому iскорка тлiє...
Поспiшай же, бо iскра та в рiднiм краю
Починає вгасати.
Клич на помiч ! Огонь той - духовнiсть свою
Треба разом спасати!
Як огонь запалить, зберiгати в бiдi,
Кобзаря запитайте,
Скрiзь шукайте його, не знайдете, тодi
В цей музей завiтайте .
