Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.11.2013 00:15Мініатюра
Для дорослих  Про дитинство  Про батьків  Про час  
40000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Запах дитинства

Дарія Китайгородська
Опубліковано 13.11.2013 / 20325

У кожного він свій, особливий. Це може бути навіть запах якоїсь хімічної сполуки, яких так багато у повітрі наших східних та південних промислових міст. У мене є приятель з Маріуполя, який стверджує, що запах сірководню, що огортає місто в особливо невдалі для ММК Ілліча дні, має для нього особливо солодкий присмак – як спогад юності.

Однак у більшості з нас запах дитинства пов`язаний з конкретними людьми та речами, наприклад, улюбленими маминими парфумами чи татковою теслярнею зі свіжим запахом дерева, бабусиними кулінарними шедеврами чи медом із дідусевої пасіки.

Для мене ж запах дитинства – це чисто відмиті, аж до стерильності, мамині руки, які пахнуть ліками. Так приємно було відчувати їх на своєму чолі, коли мама приходила в дитячу сказати «добраніч»: руки були прохолодні, м`які й дуже рідні.

Коли мама поверталася в неділю з лікарні, провідавши вчорашніх породіль та їхніх немовлят, я завше бігла їй назустріч, обіймала й притискалася обличчям до її одягу, який всотав той специфічний медичний запах. Мені здавалося, що від нього ставало дуже затишно. Він просто випромінював спокій, ніби шепочучи: не бійся, мама з тобою! Все буде гаразд! Мабуть, тому я до сьогодні комфортно почуваюся у всіляких медичних установах.

Якось батько привів мене до мами в лікарню. Матуся вийшла до нас зі свого кабінету, така чужа й неприступна в білому халаті та високій медичній шапочці, аж я злякалася цієї незнайомої пані й зібралася плакати. Однак мама пригорнула мене до себе, і я, відчувши рідний запах, заспокоїлася.

…Сьогодні на роботі, як завше об 11.00, колеги влаштували сеанс провітрювання. Тільки-но відчинили вікно, - як тут наш оpen space заполонив запах ліків. Не знаю, звідки він узявся: в нашому офісному центрі немає ні клініки, ні аптеки; є тільки банки, страхові компанії та ресторани з кав’ярнями. На хвильку здалося, наче б до нас в офіс завітала моя матуся: зараз вона суворо поведе бровою й спитає: «Чого це ви сидите в такій душній кімнаті? Частіше відчиняйте вікна! А то ще похворієте мені тут!»

І хоча моя мама давно на пенсії, запах ліків завше залишається з нею – і зі мною.

А як пахне ваше дитинство?

Київ, бульвар Тараса Шевченка 12.11.2013
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
07.11.2013 Проза / Есе
Крадії часу
15.02.2014 Проза / Мініатюра
Якби мені лишився день до смерті…
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Мініатюра Про час
17.02.2014 © Якобчук Павло
Думки
13.11.2013
Запах дитинства
29.10.2013 © Ольга Моцебекер
Путешественники
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 218  Коментарів: 4
Тематика: Проза, мініатюра, з Маріуполя, дитинство, мамині руки, затишно, лікарня, запах ліків, на пенсії
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.04.2015 21:19  Оленка для © ... 

А мені згадується : Лєнка-бринка, це також з дитинства, але не запах, а відлуння , хоча мова йде про одну і ту саму Людину... 

 13.11.2013 13:50  Володимир Пірнач для © ... 

Запах хвойного лісу, і вологої землі на лугах..
Гарний текст.
Сподобалось. 

 12.11.2013 23:55  Тетяна Белімова для © ... 

Класно! Хороша ідея - згадати, чим пахне дитинство! І те що ви завершили зверненням до читача))) таким собі спонуканням - теж класно! Кожен відразу почне й собі пригадувати)))
А я в дитинстві жила на Подолі (там недалечко Фармак був) - теж запах ліків був. Слава Богу, не завжди))) А ще тополі - багато... пух... і запах їхнього цього білого цвітіння))) 

 12.11.2013 22:44  СвітЛана для © ... 

Дочитувала з сльозами на очах... Дуже рада, що матуся жива і здорова!

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +57
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
05.04.2012 © Т.Белімова
06.01.2012 © Т. Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди