Кохання смак
з рубрики / циклу «Про долю»
Не справжня гра була – це так,
Забула геть кохання смак,
А, як побачила його,
Минуле, мовби ожило.
Він шаленів – вона згоряла,
Ще досі іскра та палала,
Палала іскра та лиш мить,
Вже до дружини він біжить.
У скронях б’є – він вже не твій,
Любов, немов гадюку вбий,
Навіщо вкрадене кохання,
Не до добра твоє страждання.
Всі двері на замок закрила,
Серце закрити не зуміла,
Воно відкрите і кохає,
Як свічка ночами згоряє.
м. Славута,
