Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.11.2013 16:18Новела
Про розлуку  Про кохання  Про щастя  
90000
З дозволу батьків
© Олена Вишневська

Почуття в банальних фразах

Олена Вишневська
Опубліковано 26.11.2013 / 20465

Звичайний ранок останнього календарного  місяця осені, коли за природними умовами з дерев повинно опадати листя, як завжди розпочався задовго до переможного дзвінка будильника. Хоча який він переможний? Просто лежу в ліжку, розганяючи залишки нічних сновидінь, і просто чекаю шостої ранку… Вже давно минув той час, коли в його мелодії можна було почути легку усмішку над моїм бажанням продовжити нічні марева хоча б на одну годинку, якої завжди не вистачало в загальній кількості мого царства сну і відпочинку.  Хронічне недосипання стало на стільки звичним, що потреба в сні зменшилася до мінімуму. Та й думки різні не дають віддати свою свідому підсвідомість цілковито в полон чар Морфея.

Усе банально і безглуздо. Скільки часу ми з тобою вже не бачилися, навіть не дозволяли собі дружніх телефонних дзвінків? Здається, вічність. Здається, поволі вже почала пристосовуватися до відсутності твоєї присутності… Але ж насправді ти залишився в мені: вкоренився настільки глибоко десь там на дні мого внутрішнього світу. Заповнив собою весь простір, усі щілинки моєї обідраної душі. Наче чудодійний живильний еліксир зцілюєш щодня, кожної миті, коли думками лину до тебе, ділишся своєю силою, додаєш терпіння і наснаги йти далі по цій дорозі… Але постійно виникає відчуття, що десь я пропустила потрібний поворот

Де ти є? Ще пам’ятаєш «нас»?

У відповідь чути лише розмірений спокійний цокіт настінного годинника. Нагадуєш мені про неминучий плин часу? Чи просто звучиш відлунням гіркої самотності в нічим і ніким непорушній тиші?

Визирнувши на вулицю, погляд зупинився на віконному термометрі. Близько нуля... А чого ще чекати за декілька днів до приїзду, надіюся, засніженої зимової свити? І на вулицю виходити не хочеться. Моє теплолюбиве створіння потайки замріялось про таємні підземні тунелі до місця роботи. Заодно сховалася б від зацікавлених облич перехожих, зменшила б можливість небажаних зустрічей. Менше вдаваної люб’язності, менше прив’язуюся до оточення – більше простору для особистої свободи. Я хочу розчинитися в світі, який став не цікавим саме в той момент, коли на карті наших відносин загубилася, чи, може, просто стерлася маленька, але така вагома для мене точка з назвою «МИ».

В який раз віддаюся подібним міркуванням? Коли вже вичерпається це безперебійне джерело думок про те, чого вже, мабуть, не буде? Не буде?

Сама й не помітила, як автоматичні рухи завершили мій ранковий макіяж. Чому раптом мені до рук потрапила сіра палітра тіней, я ж планувала одягнути нову сукню кольору розтопленого чорного шоколаду? Пам’ятаю, ти дуже любив, коли я підводила очі сірими фарбами, тоді мої золотисті бісики починали сяяти ще більше! Ну і нехай! Буду сьогодні такою, як любиш ти. Хоча б в уяві малюватиму картини наших сьогоднішніх спільних діалогів… Спробую наблизитися до тебе по-іншому…

Так довершую свою бойову робочу екіпіровку – і вискакую за двері назустріч ранковому морозному повітрю. Перший крок за поріг будинку і мало не збита з ніг… ні, не зустрічним перехожим – а звичайним подивом. Щось наче застрягло в мене в грудях: ні подиху, ні звуку не можу видавити з себе. Здається, в моїй замріяній голові пошкоджено важливий системний файл, занадто довго відривалася від реальності, і тепер не можу адекватно сприймати те, що відбувається навколо мене. А ти стоїш спокійно, як завжди, стриманий, без жодного прояву емоцій. Цікаво, про що ти зараз думаєш, дивлячись на мій стоп-кадр? Особисто мене переповнює шквал запитань, обурень, радості, розгубленості, але цілковитого щастя. Хто  ж порушить цю задавнену кількохсекундну тишу? Якби ти тільки знав, Скільки. Я. Хочу. Всього. Почути. Від. Тебе! Жінки люблять вухами, чи не так? А чую лише твоє:

-          Привіт. Де ж твій капелюшок? Сьогодні раптово похолодало…

А я і не помітила, бо відчувала лише лагідний теплий погляд і гаряче, зігріте в твоїх легенях,  повітря, яке ніжно торкалося мого обличчя. Надмірна емоційність тобі не властива… Я знаю… Пам’ятаю…Я й не проти, бо чудово розумію скільки турботи і любові звучить в сказаному тобою банальному запитанні. Я ж просто тебе відчуваю... Відчуваю…

- Знаєш, а я вже подумувала скористатися таємними підземними ходами, щоб не мерзнути на вулиці. Добре, що в нашому місті їх немає.

Посміхаєшся…

- Бо як би тоді ми зустрілися знову? 

26 листопада 2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.11.2013 Поезії / Вірш
А. Фет "Яке то щастя"
11.12.2013 Проза / Есе
А тепер ти будеш гратися такою лялькою?
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
28.09.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Оповідання
Страсті христові
Новела Про щастя
29.01.2014 © Шкромида Іванна
Тигри вийшли на полювання
26.11.2013
Почуття в банальних фразах
01.12.2012 © Озерова Альона
Патріотка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 9 (9+0+0+0+0)
Переглядів: 149  Коментарів: 14
Тематика: Проза, новела, нічні марева, безглуздо, потрібний поворот, міркування, ранковий макіяж, капелюшок, як любиш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.11.2013 08:52  © ... для Деркач Олександр 

Дякую... 

 29.11.2013 01:40  Деркач Олександр для © ... 

Чудово... 

 27.11.2013 13:36  © ... для Володимир Пірнач 

Дякую, Вовчику)))  Приємно, що сподобалося ))) 

 27.11.2013 13:02  Володимир Пірнач для © ... 

Сильно.
Дуже зайшов текст.
Плюсую. 

 27.11.2013 08:32  © ... для СвітЛана 

Дякую, думаю ЛГ не буде проти ))) 

 27.11.2013 08:31  © ... для Марина Моренго 

Дякую! Можливо, Ви і праві))) (маю на увазі про продовження історії) 

 27.11.2013 01:47  Марина Моренго для © ... 

дуже сподобалось. і як самостійна історія, і як зачин до лавсторі-роману 

 26.11.2013 20:07  СвітЛана для © ... 

супер, Оленко!!! Супер!!! Побільше б таких зустрічей!!! 

 26.11.2013 16:44  © ... для Андрей Осацкий 

Дякую, Андрію ))) 

 26.11.2013 16:37  Андрей Осацкий 

классно написано, мне понравилось 

 26.11.2013 16:00  © ... для іміз 

Дякую, дуже приємно, що пройняло! 

 26.11.2013 15:56  іміз 

прочитала ті теплі емоції на одному вдиху. Дуже хвилююче! Оце "я Тебе відчуваю" сказано так сильно...так глибоко, так натхненно...Бо хто відчуває одне одного, то не прощається ніколи! ДУЖЕ ПРОЙНЯЛО!!!! 

 26.11.2013 15:51  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Танюшко! Якось захотілося трішки відірватися від реальності)))
А тунелі у вас в Києві є - це ж метро  

 26.11.2013 15:47  Тетяна Белімова для © ... 

Дуже гарно! Завжди хочеться, аби кожна розлука закінчувалася зустріччю))) І про теплі слова й погляди - теж правда. І про емоційність/неемоційність, і про притягування із різними зарядами)))
Дуже сподобалося про ранковий будильник і таємні підземні ходи!))) Класна ідея))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди