Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.11.2013 13:47Мініатюра
 
61000
Без обмежень
© Маргарита Проніна

ВІНТАЖ

Маргарита Проніна
Опубліковано 21.11.2013 / 20470

Вдома порпалася у своїх шкільних зошитах, впорядковувала власні безладні архіви. На звороті випадково знайденого папірця – батькові записи. Жовтий, як папірус, просякнутий воском часу, листок зі старезного зошита, з розмитими від давнини заледве впізнаваними блакитними клітинками. Кожен день непомітно несе нас крізь незворотні зміни, які нам не відчуваються нині. Але потім… Навіть цей листок – вже не звичайний, він – дитя минулого століття, свідок розпаду СРСР, становлення молодої української державності, він – екземпляр радянської поліграфії, матеріальна одиниця світу, що існував, напевне,  десь років 40 назад.

Рідний дім став тепер і для мене музеєм моєї власної молодості, потроху кожен рік все губляться експонати, бо то ремонт, то генеральне… Але не сумно, щось інше. Якесь чітке впізнання цього життя до мого «вильоту з гнізда», його сюжетної лінії, яка й досі паралельна, але закинута, як промислова колія збанкрутілого заводу. Заіржавіла, забилася пісками, поросла бур`яном, стала невидима, береже божественний спокій духу. Смак епохи.

Сьогодні пізнього листопадового вечора (а це особливо темні, оксамитово-чорні вечори-ворожбити) проходили з малим сином рідною залізницею, порожніми платформами. Тиша різала вухо, змушувала серце підозріло калатати швидше, - схоже на мовчання села у приближенні вовків. Все, що виповнювало дотепер моє життя – не щезло, не змінило ні форми, ні запаху, ні контенту – все в мені. Моє тіло – бездонна матриця пам`яті про себе, схема-інструкція пристрою «я». Навіть не знати, що саме я пригадувала чи відчувала, але точно знала, що мені знайомий цей бік планети, цей її непримітний клапоть, що зветься моїм рідним містом. Темінь, шерхле приглушене світло ліхтарів, тоненькі джгутики сірого димку від буржуйок, що топлять сторожи сусідніх привокзальних господарств: складів, «чорметів», прилеглих сарайчиків-прибудов. Крижана вогкість кінця осені, безлюдність провінційної станції, її легкий натяк на життя, проте не факт. Звідси ходять поїзди та електрички, що везуть особливий крам – прапам`ять провінції, вивозять вагонами теоретичну здатність жити у спокої та тиші, пруть себе з себе до останньої волосини, бо хочуть жити, як усі. Ступаю обережно коліями і почуваюся паскудно, бо люблю це місто, як і раніше, направду люблю його, але ніколи не буду з ним, бо мене вабить, як усіх… Така вже природа зради, немов зустріти людину, яку покинув, бо не перспективно з нею жити, а проте не розлюбив…  Не розлюбила цей безнадійно потоплений в мороці раптовий осередок жовтавого привокзального світла на рідній станції «Кінцева».

Коли пишеш на випадково знайденому папірці з батькового зошита, навіть почерк стає схожим на батьків. Печать генетики. Кліше унаслідування. А він мені колись розповідав, як з`явилися кулькові ручки у його шкільні роки. А я синові розповідатиму, як колись були такі -  зошити… А він мені скаже у відповідь модне слово – «Вінтаж…»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.11.2013 Проза / Нарис
СУМУЮТЬ ХАТИ
21.11.2013 Поезії / Екологічний вірш
Корозія міста
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Мініатюра
21.11.2013 © Маріанна
Навігатор
21.11.2013
ВІНТАЖ
13.11.2013 © Дарія Китайгородська
Запах дитинства
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.86 (МАКС. 5) Голосів: 7 (6+1+0+0+0)
Переглядів: 83  Коментарів: 6
Тематика: Проза, мініатюра, архів, батькові записи, СРСР, пригадувала, безлюдність, колія, зошит
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.11.2013 16:57  © ... для ГАННА КОНАЗЮК Закріплений коментар

Вдячна! 

 24.11.2013 17:00  © ... для Тетяна Белімова 

Мені дуже приємно за Ваші змістовні відгуки! Отже, недарма старалася))) Тисячу разів - дякую! 

 22.11.2013 18:16  ГАННА КОНАЗЮК 

Написано доладно, чесно і красиво... Нахвильку здалось, що це мої думки хтось підгледів і зафіксував. У деяких місцях навіть виступали сльози. З нетерпінням чекатиму Вашої слідуючої мініатюри! 

 22.11.2013 16:56  Тетяна Белімова для © ... 

Маргарито! Як завжди чудово! Розбираю ваш текст на цитати:
ось перша
"Моє тіло – бездонна матриця пам`яті про себе, схема-інструкція пристрою «я»"
ось друга
"Така вже природа зради, немов зустріти людину, яку покинув, бо не перспективно з нею жити, а проте не розлюбив…"
і нарешті третя
"Коли пишеш на випадково знайденому папірці з батькового зошита, навіть почерк стає схожим на батьків. Печать генетики"
Дуже гарно! І за змістом, і за формою! Пишіть ще! Обов`язково!!! 

 21.11.2013 17:04  © ... 

Дякую вам! 

 21.11.2013 09:13  Деркач Олександр для © ... 

Сподобалось... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Белімова
02.01.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди