Свиняче кохання

– Свиня заміж захотіла,

Баба каже діду,

Пів хліва вже розвалила,

Не гладка ж із виду.

Дід в долоні заплескав,

– Що ти там торочиш,

Я науку добру мав,

Як ти щось захочеш.

В тебе геть свиня вдалась,

Хай їй лихо буде,

Відпочити геть не дасть,

Вже сміються люди.

Вийду з хати, а вона,

На мене чекає,

Сидить, мов та сатана,

В очі заглядає.

А кнур знає свою справу,

Та тварюка клята,

Ту любов миттю владнає,

А вона проклята.

Мало їй іще давай,

Кричить нема впину,

Баба, ти запам’ятай,

Через свиню згину.

– Годі вже тобі кректати,

Іди вже до справи,

Коза хвостом стала махати,

Так ради забави.

Відв’язала хай біжить,

Коханця шукає,

Козел пулею летить,

Проблему владнає.

Досить, діду, вже бурчати,

Я ж не каменюка,

Бачиш, як треба кохати,

Це тобі наука.

Веди свиню та вертай,

Я буду чекати,

Та прошу не забувай,

Разом будемо спати.