06.12.2013 01:40
Для дорослих (18+)18+
269 views
Rating 5 | 7 users
 © оксамит

Тепер тільки час

Тільки від повноти серця говорять вуста людські... ( Евангліє від Луки)

- Дякую за все.

- Ти прощаєшся? Навіщо? 

- Ти не можеш! Не можеш! Поговоримо?

- Боляче. Я ж так тебе люблю. Марю тобою. Мрію...

А як же мені? Ти зник. Ти думав. що я забуду, що я заспокоюсь, що я вб`ю почуття. Як ти міг? Ні! Чуєш! Ні! Ніколи такого не буде! Ніколи...

Правду кажуть, що коли не чекаєш, не шукаєш, тоді трапляється щось незвичайне. 

Затілікав телефон. Смс. " Хочу до тебе." Він, хороший, омріяний, незнайомий, небачений, але рідний. Знов смс. "Приїзди! Я недалеко. Я на залізничному вокзалі."

Кров до голови прилилася. Серце вирветься, так болісно закалатало, по тілу страх, паніка і питання - що робити?

- Заспокойся, сама собі. Подумай. Закрила очі. Чверть століття заміжжя. А душа летить, летить до нього, небаченого, незнайомого, далекого і такого близького, рідного. Рішення прийняте. Їду. Ні, не їду, лечу, лечу до мріїї, до того хто зрозумів, хто прийняв такою як є, хто поцілує мої очі. Набираю номер, тремчу, і таке лагідне у відповідь. - Алло, Алло! То я! Я чекаю на тебе! Приїзди на Хрещатик. Я хочу до тебе. Я хочу тебе бачити, чути. Тільки й вимовила - Так приїду!

Час. Довго. Ось уже і метро, ось і Хрещатик. Йду? Ні! Біжу. Не прогадала, вбралась в біле. Чистота. Весна. Квітень. Вдивляюсь у натовп. Як упізнаю? Як побачу? Як? Як? Чи то знак який, чи доля? Дивно, але так пусто на тому перехресті вулиць, майже безлюдно. Він? Чи? Не треба слів, не встигла. Цілунок. Мовчки. Вуста. Мовчання. І знов цілунок за цілунком... Він! Хороший, омріяний, рідний, жаданий. Очі-чорні маслини, сам такий собі чорнявий. І любий, одразу любий. За руку. Тепла, лагідна, ніжна. Кафе. Не до кави. Очі в очі. Що з нами? Бачимо, торкаємось одне одного, чуємо. Час. Мало. Кава скінчилась. Очі. Бажання. Вечір. Хрещатик.

Небо, тротуари, автівки, люди. Ні! Нема нікого і нічого. За руку, не прогулянка. Політ! Нікого, тільки ми.

Цілунки, мрії. Не треба слів. Сама того хотіла. Сама зробила. Сама наважилась. Вдячність. Солодко. Добре. А час невпинно, а час невблаганно. Метро. Прощання...

- Ти неймовірна. Моя! 

- Так. Вже твоя.

Тоді ти поцілував смак мого чекання. Чекання палідромічної жінки з оніксовими очима. Такою була наша перша зустріч. Ти пам`ятаєш. Я знаю. Тоді нас розділяло якихось півтищі кілометрів.

- Курс - норд-ост. Та в цілому на зюйд.

Тепер на розділяє цілий континент.

- Люблю і хочу до тебе.

- Люблю. Чекатиму. Мій!

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Есе, Для коханої [для коханого], Про душу, Про час, Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Романтичний вірш "Оксамитовий подих ночі" | оксамит 18+». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Есе "Два сни і відповідь собі" | оксамит 18+». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора оксамит.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.12.2013 18:24  Ірина Затинейко-Миха... 

гарно! 

 05.12.2013 19:57  © ... => Олена Вишневська 

Спасибі Оленко за теплі слова і за розуміння. 

 05.12.2013 18:46  Олена Вишневська 

Чудові почуття! Приниклася дуже! Нехай все бдуе добре, не зважаючи на континенти ))) 

 05.12.2013 17:35  © ... => Лана 

ЯВам дякую Світланочко! Важко, але ж час. Все буде добре!! Натхнення Вам! Ви як промінчик. 

 05.12.2013 15:43  Лана => © 

Напевне незабутні відчуття?... Навіть мені хвилювалось разом з вами! Це - кохання! + 

Публікації автора оксамит

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 14 | Знайдено: 79
Автор: оксамит
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Палітра мрій;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;