31.05.2010 19:25
-
5126
    
  8 | 11  
 © Марі

Йому...

Ніколи більше не кажи цих слів 

Й синонім вірності озвучувать не треба 

В моїй душі ти слід значний лишив 

Та думаю, я обійдусь без тебе. 

Не треба цих бездушних обіцянь 

Ти вже зробив усе, що міг зробити 

Ти не почуєш більш моїх зізнань  

І мрію більше нам не розділити. 

Ти хочеш вір, а хочеш зачекай 

Переконаєшся у всьому, що кажу я 

Від мене лиш пробачень не чекай 

Боюсь що слів потрібних не знайду я. 

Залиш, що було у своїм майбутнім 

Й чекай від долі нових сподівань  

Прекрасні були вихідні і будні 

Та час гірких зізнань настав. 

Звільняю місце в твоїм серці, 

Хоч вже давно там не живу 

Сьогодні зрадив мені вперше 

І вдруге я не проживу. 

Я мріяла про дивну казку 

Про квітів цвіт любовних нив 

І про дзвінке дитяче щастя 

Та ти ці мрії загубив. 

Не треба більш мені нічого 

Лиш про останнє попрошу: 

"Одного вечора сумного 

Згадай собі мою сльозу". 



Літо 2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.04.2017 18:36  Артюх Леся Вікторівна => © 

і я...пройняло

 11.04.2017 15:51  Крістіна => © 

Дуже душевно я аш сльозу пустила...

 28.08.2012 23:01  Ем Скитаній => © 

сумно...дуже. згодний з Галиною - емоціїї...ці кляті емоції!

 17.05.2012 19:00  Каранда Галина 

піввірша дуже класно, а потім, мабуть, емоції зламали таки розмір... та бог з ним, сумно...