Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.12.2013 00:37Есе
Для дорослих  Про життя  Про волю  Про Україну  
В очікуванні бою
50000
Без обмежень
© Тая

В очікуванні бою

Тая
Опубліковано 10.12.2013 / 20755

Тут, тук, тук…

Я чую своє серце. Воно стукає повільно, а згодом починає пришвидшувати свій стукіт, чи це так здається, чи це в голові так товче… Холодно, дуже холодно. Примітивні окопи, вириті з замерзлої землі нашвидкоруч під залізничним насипом, не гріють. Рештками свого тепла вже я зігріваю заціпенілу рідну землю. Рук не відчуваю, ніг ніби немає… Подерта шинеля, солдатські штани, зв’язані вдолині мотузками, не гріють, натягну шапку нижче, може зігріюся… Вчора, коли одягали нашу студентську сотню, ми жартували один з одного, а сьогодні, в окопі…. Холодно…


Тук, тук, тук…

Холод заполонив мене всього, він скрізь, він захопив в полон тривожну душу та стискає її холодним кільцем, а обличчя пашить вогнем… чи палає гнівом? Я люблю свою молоду Україну, я не маю сумніву і вагань. Час прийшов і мені взятись за рушницю. Така доля України, що вона, починаючи від славних запоріжців, аж до останнього часу в боротьбі добуває право своє на волю, незалежність. Її доля - моя доля.! Я мушу… а якщо не я, то хто?


Тут…тук…тук…

Думки літають вихором…Пам’ять стукає у серце…Хочу до мами.Згадую її обличчя, її світлі очі, ніжні руки. Вона не знає, що я тут, що записався у сотню. Вона пишатиметься мною, мені всього 16 років. Хочу пригорнутися до неї. Тривожно… Мені страшно, мамо! Вся сотня, що лягла ліворуч від залізничного тору в очікуванні бою, примовкла, стихла.. Кожен думає за своє..



Тук, тук, тук…

На дворі відлига, тіло вгрузлося у розмерзлу землю, холодно..

Ми не уміємо стріляти, тримаємо у руках старі, поржавілі рушниці. Не чую рук, пальці скрутилися від болю… чую серце… Я не можу натиснути на курок, я намагаюся, не виходить…



Тук, тук, тук…

Може, я боюся… і страх стукає до мене? Так. мені страшно, дуже страшно… Я бачу як червоні починають наступ і йдуть шеренгами…Сірі і чорні лави ворогів сунуть все ближче і ближче. На білім лоні поля, вкритого снігом, падають чорні постаті матросів. Лави лягають, схоплюються, біжать, падають і знову біжать… і все ближче і ближче…



Тук…тук… тук…

Перекошене обличчя і багнет наді мною.. Мамо! Україно!

Тук…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.12.2013 Проза / Есе
Скоро
27.02.2014 Проза / Мініатюра
Депресія
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Есе Про Україну
09.03.2014 © Бойчук Роман
ТАРАСЕ, ЧУЄШ…
10.12.2013
В очікуванні бою
07.05.2012 © Мадлінська
Мені здається, чи колись це було цікавіше?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 153  Коментарів: 18
Тематика: Проза, есе, серце, в окопі, холод, Україна, гнів, моя доля, сотня, від болю, червоні, Крути, багнет
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.01.2015 08:39  Тетяна Белімова для © ... 

Твір, який варто прочитати багатьом. Навіть і в наш час ще для багатьох бій під Крутами - це щось зовсім невідоме і незнане.
Звукопис у Вашому творі - дуже вдалий засіб, аби передати внутрішні почування юнака, ще фактично дитини.
Жертовність наших героїв дає сили оптимістично дивитися в майбутнє!  

 11.12.2013 12:10  © ... для Андрей Осацкий 

Дякую, Андрію, за те, що твір не залишив Вас байдужим. Він дійсно є і залишиться, на мою думку актуальним, бо поки існує світ існують протиріччя між добром і злом, між правдою і брехнею, між білим і чорним. І знаєте, що найстрашніше у кожного своя ПРАВДА. Я десь розумію і тих матросів, і сьогоднішніх беркутівців, бо вони мають своє бачення, сво ідею і йдуть на роботу. Але я ніколи не змирюся з тим, що це приносить смерть, біль,образу, невисказане горе, а особливо, якщо це стосується дітей. Все-таки вважаю, що частина і сьогоднішніх дітей-студентів не повністю розуміють, що відбувається, де вони беруть участь. Можу так стверджувати, бо викладач і бачу та чую їх кожного дня. Я за поганий мир, а не за хорошу війну. Про все можна домовитися! Але чи є завжди бажання? як Ви вважаєте? 

 11.12.2013 02:02  Андрей Осацкий 

Извините, не могу успокоиться - а почему вы решили, что наши украинские беркутовцы не то же самое делали с майдановцами, что и матросики, которых потом уничтожили во время Кронштадского бунта позже? 

 11.12.2013 01:57  Андрей Осацкий 

К сожалению украинский народ - очень терпеливый народ и основная масса находится в ожидании. Но я с полной уверенностью могу вас уверить, что если эта масса проснётся, то им всем мало не покажется... 

 11.12.2013 01:49  Андрей Осацкий для © ... 

Я патриот нашей страны (я отдал 8 лет молодости нашей стране и являюсь капитаном запаса, сейчас я нач. отдела мчс города - это ещё 5 лет жизни). Обидно, что на крови делают политику. Большевиков в том бою погибло в 10 раз больше. А наших необученых мальчиков отправили под пули. Больше всего хочу, чтобы те события не повторились.
надо жить, надо строить, надо беречь то что имеем. Ваше творение хорошо тем, что нет политичности, но в нём есть огромное желание жить. Я такой же как и вы - я хочу не просто жить, а чтобы жить счастливо. 

 10.12.2013 22:14  Олена Вишневська для © ... 

Вітаю Вас! )))
Успіхів і натхнення! 

 10.12.2013 20:50  © ... 

Пізніше я дам посилання, за яким можна побачити, як Григорєв Роман читає текст мого твору.
  

 10.12.2013 20:39  © ... для Олена Вишневська 

Дякую, Оленко! Коли цей твір читають зі сцени, і я бачу сльози глядачів, то для мене це дійсно вражаюче. 

 10.12.2013 20:36  © ... для Андрей Осацкий 

Дякую, що прочитали. Я дуже багато начиталась документальних матеріалів, щоб написати цей твір. Ті данні були вражаючі, я не могла спати декілька ночей, коли прочитала, що зробили московські матроси з тими дітьми, які потрапили в полон. Можливо, саме тому, що я пропустила його через душу, він вдався. 

 10.12.2013 17:04  Каранда Галина для © ... 

дуже гарно написано... і - здається- що про всі часи... актуально. 

 10.12.2013 16:15  СвітЛана для © ... 

до сліз... вражаюче! 

 10.12.2013 15:59  іміз 

бентежно...пробирає...майстерно...спасибі... 

 10.12.2013 15:54  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже трепетно написано! Аж мороз по шкірі! 

 10.12.2013 15:54  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже трепетно написано! Аж мороз по шкірі! 

 10.12.2013 12:29  Олена Вишневська 

Дуже сподобалосяЙ Так умоло передали відчуття, настрій - просто мороз по шкірі... Сумне дуже до сліз, але майстерно написане Ваше есе! 

 10.12.2013 11:57  Андрей Осацкий 

Понравилось, хорошо передали чувства ребят, которые пришли сражаться насмерть ради Родины. Напрасная смерть...
К сожалению я не могу их назвать героями. Ведь какие они герои - они просто обманутые дети, которым дали оружие и отправили умирать.
Тогдашние политики посадили студентов на поезд и послали на бойню, а сами сели с награбленными богатствами в другой поезд и убежали. 

 10.12.2013 11:14  © ... для Деркач Олександр 

Дякую, Олександре) 

 10.12.2013 10:38  Деркач Олександр для © ... 

Дуже класний текст, зараз мало читаю прозу але Ваші есе завжди майстерні... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди