14.12.2013 02:32

для всіх

267

3 | 3

 © Софія

Не буває в коханні обмежень

Над  ставом,  де  шумить  очерет, 

 Дуб  та  липа  в  обіймах  вклонились,

 Міцно  вітами  переплелись,  

Та  в  коханні  тихенько  божились:  

 "Мої  віти  укриють  тебе    

  Від  печаль  та  невзгод, моя  люба!"

В  серці  радість  та  біль  на лице,  

Липа  ближче  вклонилась  до  дуба:  

 "Милий  мій,  ніжний  мій,  тільки  мій,  

  Скільки  дав   ти  тепла  та  надій,  

  Та  сьогодні  тихенько,  на  лузі,  

   Дуже   щиро  шепталися  друзі-

 Липа  віти  безсило  зронила,

 Землю  гірко  росою  омила-  

    Не  існує   кохання ,  любий,  

    Поміж  липою  та  поміж  дубом!"  

Ще  міцніш  липу  дуб  обійняв,

Й  тихо,  тихо  їй  прошептав:

  "Не  існують  в  коханні  межі,    

    Це  тобі  я,  кохана,  тверджу!

    Весь  свій  вік  тебе  буду  тримати,  

    Весь  свій  вік  тебе  буду  кохати,      

    Скрізь  сніги  та  вітри,  хуртовини,    

    Скрізь  дощі,  моя  любо  перлино,  

    Бо  в  коханні  обмежень  не  має,    

    Милі  діти  цього  ще  не  знають!"

Безліч  років  від  тоді  минуло,  

Безліч  зим,  безліч   літ  промайнуло,

Та  й  сьогодні  дуб  липу  тримає,  

Ніжно,  ніжно  її  обіймає.    

То ж  спростуємо  декілька  тверджень:

Не  буває  в  коханні  обмежень,  

Не  буває  в  коханні  муки,    

Тільки  ніжнії,  ніжнії  руки !!!