10.12.2013 18:34
18+
225
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

12.30

12.30

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Дванадцять. Вставати о шостій.

І четверть доби  - безсонню.

Дерева сховали осінь,

Тепер вона тут – стороння.


Дванадцята. Місяць. Спокій.

Так тихо, хоч ріж повітря.

В такий час ідуть пророки

І вчать усіх вірно жити.


Дванадцять. Холодні трави.

Стомилась – як триста років!

Візьміть оцей серп кульгавий,

Закиньте на сотню кроків.


Пів першої. Ніч бездонна.

Не місце тут їй, повірте.

Тут тільки живе безсоння

І та он маленька зірка.


Пів першої. Мрії – дикі,

Ревуть і до саду хочуть.

Нехай мені тінь осики

Розкаже про темінь ночі.


Пів першої. Вітер. Світло.

У небі – півтіні зірки.

І четверть доби – прожити,

Аби не ставало гірко.


Вже перша. Це - час летіти.

Вже пальці і ручка сонні.

Побільше, побільше світла!

Я вижену ним безсоння.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.12.2013 12:37  Мар Мишка => © 

Дуже сподобалось!

 11.12.2013 00:17  Ганна Коназюк 

Дванадцята. Місяць. Спокій.
Так тихо, хоч ріж повітря. - неповторна картина... Гарно!!!

 10.12.2013 18:49  Ірина Затинейко-Михалевич 

оригінальне безсоння)

 10.12.2013 15:50  Світлана Рачинська => © 

Так магічно з цим часом і пророками... Вірю, що о 12.30! Класно!

 10.12.2013 15:21  Каранда Галина => © 

))) пророків не бачила опівночі, з серпом не ходила, але визнаю, що віршик хороший)))