Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.12.2013 01:45Есе
Для дорослих (18+)  Про душу  Про кохання  Про життя  
А тепер ти будеш гратися такою лялькою?
60000
Для дорослих (18+)
© Олена Вишневська

А тепер ти будеш гратися такою лялькою?

Олена Вишневська
Опубліковано 11.12.2013 / 20772

Коли твої холодні льодяні очі пронизують наскрізь мою оголену душу мільйонами колючих уламків від розбитих дзеркал наших мрій, я просто стою і босими ногами топчуся по гострому лезу скла, аби щось відчувати в цьому світі, щоб переконатися: я ще жива…

 Коли у погляді  вже неможливо прочитати будь-що, крім всеохоплюючої ненависті, я шукаю в ньому крихти відблисків почуттів, що згасли, мов жаринка від ледь відчутного вологого подиху раптового дощу.

Коли в повітрі утворюється небезпечна вибухова суміш від спільної втоми і постійного напруження тіл, від важкості думок, мої крила ховаються, кутаючись в теплий шерстяний жакетик, бо крім нього тепла вже не дарує ніхто і ніщо.

 Коли я, твоя лялька, знесилено опустила руки і байдужими рухами намагаюся відтворити танок божевілля під стогін скрипки, що оплакує наше минуле, ти розгублено в півподиху ковтаєш повітря, бо не знав, що іграшка знесилена і ледве здатна розплющити заплакані очі, щоб поглянути на тебе знову.

Коли натягнуті струни рвуться, а ми з останніх сил намагаємося зв’язати їх в єдине ціле, утворюючи заплутаний клубок суцільного нерва, біль розчарування пронизує нашу свідомість, і ми починаємо тонути в життєвому океані  бермудського трикутника…

Ми йдемо на дно. Вперто, упевнено повільно опускаємося в  імлисту темряву безодні на відстані нерозділеного кохання один від одного. Я ж казала, що буде боляче… Знаю, що боляче… Але вже не відчуваю…

Ми з’єднанні невидимими металевими ланцюгами по руках і ногах, і  я все намагаюся похапцем відчути їх на дотик і звільнити нас від цього зв’язку. Відпусти мене, чуєш? Не можеш? І я не можу…

Якби це було мені під силу, я б розірвала їх, але сили давно вже покинули залишки тіні від минулої мене, і ми продовжуємо занурюватися в безодню пустоти разом. Звільнися, чуєш? Не можеш? І я не можу…

Якби це було можливо, ми б спробували це в двох… Можливо? Можливо!

Давай зберемо залишки волі в кулак, акумулуємо все напруження між нами і направимо в єдине русло, щоб нарешті спали тісні ланцюги, що душать наші тіла. Зібрали і… направили, єдине що не врахували наше невміння рухатися в одному напрямку: я – на захід сонця, бо не хочу зажмурюватися від його яскравого проміння, відвикла від світла; ти – на схід, бо, попри все, відблиски надії пробиваються з твоєї душі, не зважаючи на мою байдужу темну складову…

Щось тягне між ребрами, наче стопудова гиря, я задихаюся від болі. Болить? То я ще жива? Останній спільний ривок – моє серце виривається з грудей і падає під наші ноги. Тук-тук… Тук-тук… І відгомін брязкання залізного ланцюга, який путами сковував його, ехом відзивається в нашій пустоті. Але зв’язок не розірвано. Руки і ноги досі прикуті міцним металом між нами. І ми продовжуємо йти на дно. Вперто і упевнено… Разом… Але тепер я точно знаю, що життя в мені немає, бо всі наші намагання змінити щось на краще просто вирвали з мене його дух назавжди.

А тепер ти будеш гратися такою лялькою?

10 листопада 2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.11.2013 Проза / Новела
Почуття в банальних фразах
11.12.2013 Привітання / З днем народження
Вітання в Днем народження для Ганни Коназюк!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Есе Про життя
31.01.2014 © оксамит
Ще день
11.12.2013
А тепер ти будеш гратися такою лялькою?
10.12.2013 © Тая
В очікуванні бою
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 147  Коментарів: 10
Тематика: Проза, есе, льодяні очі, погляд, вибухова суміш, лялька, божевілля, на дно, залишки волі, від болі, лялька
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.12.2013 11:07  © ... для Тетяна Белімова 

Мабуть, так іноді має бути (я про дно) )))
Дякую, сонечко! 

 12.12.2013 10:59  Тетяна Белімова для © ... 

Чудовий твір попри безнадію... Найбільше сподобалася метафора про захід-схід! Винесена в ній полярність така наочна і осяжна!
Просто фізично відчувала ці муки неможливості роз`єднатися... Це потоплення у водах власного безсилля, впертості, нерозуміння. І все таки ЛГ є сильнішою і мудрішою - вона офірує коханому останнє цінне, що залишилося (а можливо, єдине цінне, яке вона мала!) - СВОЄ КОХАЮЧЕ СЕРЦЕ (тук-тук). Чи поможе? Руки-ноги припнуті, а дно так близько... Але іноді варто досягнути дна, щоб мати від чого відштовхнутися, аби спливти на поверхню)) 

 11.12.2013 10:29  © ... для Деркач Олександр 

Дякую, що без слів)))
Та то я не, то мене ЛГ потягнув, а я піддалася її бажанням, як справжня емоційна жінка, в якої емоції часто перемагають розсудливіть... але потім вона ще прокинеться і буде совість мучити )))) 

 11.12.2013 09:28  Деркач Олександр для © ... 

щось наших молодих, красивих митців потягнуло на такі щемливі, проникливі одкровення в прозі, що в мене слів бракне...Класно написано...дуже-дуже... 

 11.12.2013 01:08  СвітЛана для © ... 

ой, знаю...))))

 11.12.2013 01:05  © ... для СвітЛана 

Не ховаю, сонце! То ЛГ приховав, ти ж знаєш, вони іноді живуть окремим від автора життям )))) 

 11.12.2013 01:02  СвітЛана для © ... 

Не вбивай! І не ховай крила під шерстяним жакетиком) Вони ще пригодяться!!! Якби ми не відчували смаку гіркоти, ми б не  змогли оцінити солоду))) Звучить дивно, але є сенс у тій гіркоті... А щось змінити - ніколи не пізно!!!

 11.12.2013 00:44  СвітЛана для © ... 

чомусь пригадалась...

 11.12.2013 00:43  © ... для СвітЛана 

Сама себе вбивала по-трошки з кожним словом...

Дякую, сонечко, за таке сприйняття мене і за глибоке розуміння!

 11.12.2013 00:39  СвітЛана для © ... 

Вечір сильної і тяжкої прози...
Ти мене добила. Кожним словом. Дуже потужно. Вразила. Навіть не візьмусь щось виділити для себе, бо зачепило усе. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
09.12.2010 © Тундра
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © іміз
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди