13.12.2013 17:37
для всіх
654
    
  11 | 12  
 © Ігор Рубцов

Дзвонили подруги з майдану

з рубрики / циклу «Літературні експерименти»

З ким би поговорити,

Вилити біль тривожний?

Кличуть майдану ритми.

Хочу до них - й не можу.


Треба стати, як глиба, -

Повний зріст у проломах.

Гідність - не послід, ніби,

Тільки чому ж я вдома?


Вільний. Але недоля

В`яже линвою крила.

З мами життя поволі

Смокче останні сили.


Там, де кийки і молодь

Слово не допоможе.

Треба вийти на холод...

Крик із душі: НЕ МО-О-ЖУ!!!


Якби ж то гідним сином

Серед людей постати?

Нене моя, країно!

Вдома - зболена мати... 


Я тепер далеченько.

Лід і сум між містами.

Бороніть нашу Неньку,

Я ж подбаю про маму.



Донецьк, 12.12.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.12.2013 21:25  Субота Олександр 

Дуже гарно.

 15.12.2013 19:16  Тадм 

Дуже проникливий, щемний вірш. чудово. Здоров"я Вашій мамі!

 15.12.2013 14:20  Ганна Коназюк 

До сліз... Чудово написали. Нехай Вас Господь кріпить!..

 13.12.2013 19:09  Світлана Рачинська => © 

Нехай усе налагодиться! Будемо у це вірити!!! Хай допомагає Бог!

 13.12.2013 18:09  Суворий => © 

Дуже актуально...

 13.12.2013 18:02  Ірина Затинейко-Михалевич 

до сліз...Дай Боже і Вам і Ваші матері здоров`я! МИРУ!!!

 13.12.2013 17:59  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Слава Україні! І здоров"я Вашій мамі!

 13.12.2013 17:43  Олена Вишневська 

Нехай все буде добре у Вас і у Вашої мами! Не рвіться на частинки! Ваша духовна підтримка для країни також має велике значення, адже Ви - небайдужий і це гловне!

 13.12.2013 17:40  Володимир Пірнач => © 

Аж комок під горло..
Тримайтеся..