20.12.2013 21:13
лише 18+
221
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

____________+++______________

____________+++______________

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Знову чиста, волога тиша

Перетисла життєвий важіль.

Хай не висплюсь – зате напишу,

Хай не висплюсь – зате розкажу.


Захололі зимові пальці

Теребили краї шовкові.

Ні, чекайте – то було вранці,

Все тоді ще було казковим.


Ранок видавсь таким примарним!

Захотілося враз обіймів.

Я не вмію любити гарно,

Я не вмію любити сильно.


Я не вмію чекати долю,

Виглядати з вікна ночами…..

Я не вмію бродити полем

І росити його сльозами.


Можу просто блукати лісом

І забути тебе на хвилю.

Я не вмію, мій голуб сизий,

Так любити, як досі мрію.


Можу просто писати вірші –

Хай не висплюсь, зате напишу….

Не мовчи лиш до мене більше.

Це – занадто холодна тиша.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.12.2013 10:06  Тетяна Белімова => © 

Прекрасна поезія! Така щира, дівоча!
Тиша інколи вбиває...

 21.12.2013 00:57  Марієчка Коваль 

Чудовий.Весни тобі!!))))

 20.12.2013 21:55  Мальва СВІТАНКОВА 

близько до моєї душі.сподобалась чуттєвість

 20.12.2013 21:46  Деркач Олександр => © 

Дуже-дуже сподобалось...

 20.12.2013 21:39  Олена Вишневська 

чарівно просто... неймовірно чисто і відверто...