28.12.2013 01:23
для всіх
361
    
  3 | 3  
 © Бойчук Оля

Танго смерті

Танго смерті

За однойменним романом Юрія Винничука

Сонце зайшло, не сказавши чи поверн́еться,

Чи вкотре розбудить порепаний холодом день.

Лиш зорі вор́ушаться, ніби відмолюють вервицю

В унісон з матерями, за долю своїх дітей.


Місяць завмер у незмозі когось зупинити -

Долю свідка смертей вибирали йому кати.

Йшли матері, голі дівчата, голодні діти...

Зірка на грудях боліла, благала «Прости…»


А кат невблаганно стріляв. Тільки плакала скрипка - 

Вплітала у ноти тривожні мотиви оркестру.

Ліс захлинувся прокльонами, зойком і криком!

Яр подавився жорстоким свавіллям нацистів!


Сонце вернуло, де йому в світі ховатися?

Війна пролягає по зраненій сивій землі.

Прикриті піском бордовії плями і ляпаси

Натирали приреченим ніби тавро, мозолі.


По зогнилій траві сновигали юдеї і юди...

Знову плакала скрипка, гойдалась і грала уперто.

Невблаганна та смерть… Спіткнулася тільки за чудо:

За воскреслі етюди містичного Танго смерті.



Івано-Франківськ, 26.12.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.12.2013 10:15  Тетяна Белімова => © 

Там, де червоні маки проростають, відбудеться зустріч душ, що прагнуть поєднатися!
Чудове поетичне відображення роману "Танго смерті". Останній катрен набуває вражаючої сили звучання!

 28.12.2013 00:12  Світлана Рачинська => © 

Настрій передано на всі сто!!! Чудово!