07.01.2014 20:56
для всіх
184
    
  2 | 2  
 © Мастепанова Ольга

Життя було б...

Життя було б суцільним болем,

Коли б не райдуга над полем,

Коли б не квіти у полях,

Коли б не роси на лугах.


Життя було б суцільний жах:

Душа не сталь, серця не з криці,

Якби ж то не перо жар-птиці,

Що зблисне раптом у житах.


Коли перемагає зло,

Коли жорстокість торжествує,

Журавки синє джерело

Нас від розпуки порятує.


І там вже відчаю нема,

Де гуркотить весняна злива,

Де срібна зимонька-зима

Дзвінка, рум`яна і щаслива.


Тоді було б не вварто жить,

Коли б не тихі житні плачі,

Коли б не усмішки дитячі

І не покликання творить.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.01.2014 00:41  Мальва СВІТАНКОВА 

Миленько...

 07.01.2014 23:26  Оля Стасюк 

Цікаві чергування різних римувань і образів. І повтори вдало підібрані. Хороший вірш, особливий плюс - за оптимізм.

 07.01.2014 23:13  Олена Вишневська 

Гарно