09.01.2014 14:39
Без обмежень
106 views
Rating 5 | 4 users
 © Сорок Восьмий

Ой старію я, старію:

опустіла голова,

потьмяніли мої мрії

і заплутались слова.

Ой старію, озираюсь

на свої прожиті дні,

тільки спогадів жахаюсь,

бо чомусь вони сумні.

Бо вже молодість зів’яла,

промайнула, ніби птах,

догоріла і пропала -

розчинилася в літах.

І її не повернути -

це даремнії слова.

Як мені - старому - бути

в свої майже двадцять два?..

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ліричний вірш "Вірші - пелюстки" | Сорок Восьмий». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ліричний вірш "Стус" | Сорок Восьмий».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.01.2014 12:25  Ірина Затинейко-Миха... 

посміхнуло))) і справді - у 22 здається, що вже кусень життя з`їв і так заситився, що гурманом життя вже й не стати...))) 

 09.01.2014 10:29  Каранда Галина 

 супер)

 09.01.2014 01:58  Марієчка Коваль 

))))))))Блін, ну і шо ж робити ото) в кріокамеру лізти..)так наче фантас.
прикол таки) 

Публікації автора Сорок Восьмий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо