У варяги, у греки
У варяги, у греки
відлітають лелеки,
їх прощальне курли!
Прощавай, батьківщино!
Прощавай, Україно!
Чи повернусь коли?
Над блакитним Дунаєм
"Ще не вмерла" лунає
і несеться гопак,
а тарасові думи
у зажурі і сумі
проковтне Потомак.
Повертатися пізно:
вдома стало затісно,
вдома все негаразд.
А за обрієм сірим -
сподіваємось, вірим -
Бог за все нам воздасть.
То помилуй, Ісусе,
хай я не опинюся
з ними... Чур мене пек!
Мусить хтось у вітчизні
поминальную тризну
сотворить для лелек...