Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.01.2014 21:30Нарис
Про душу  Про весну  Про час  Про красу  
51000
Без обмежень
© оксамит

Тоді цвіли вишні

оксамит
Опубліковано 17.01.2014 / 21329

Він сидів за кермом своєї новенької автівки. На руці виблискував дорогий годинник. Черевики начищені до блиску. Одягнений за модою. Він любив дорогі речі. Міг собі дозволити. Міг, бо вмів заробляти. Ні! Нічого кримінального. Просто вмів працювати, це приносило задоволення, до задоволення, додавався статок.

Автівка не їхала, вона мов шелестіла, ледве було чути як працював двигун. Він їхав і посміхався. В душі було так тепло, так легко. Весна. Знов весна...Він знав, що сьогодні  заїде на ту зупинку. Як того разу, в той самий час.  Купить цигарок. Присяде на лавочку, і чекатиме... Від тих думок ставало краще. Весна! Тепло! Все ожило, цвіте. Як добре. Згадав про маму. Його ніхто ніколи не втішав. А мама? Мама підтримувала. Мама, вона найрідніша. Вони завжди розумілися. Вона гордилась ним. Вона завжди казала - Мій син. І робила наголос на останньому... Весна. І в маминому садку зацвіли вишні.

Перше одруження. Весна. І тоді теж цвіли вишні. То, як мить. Не склалося. Він побачив ЇЇ і згубив розум. А Вона збиралася заміж. Домігся. Відбив. Оженився. З`явився первісток. Радіти б. Та недовго, бо не любила. Повернулася до того, за кого заміж збиралася. Розійшлися мирно. Він згадував ЇЇ з сумом, і жалістю. Залишились чужими. Навіть з сином чужі. Його первісток, згадує про Нього, коли потрібні гроші. А Вона? Та п`є на пару з своїм чоловіком. Вже й на жінку мало схожа.  Він і не намагався Їй допомогти. А як же Він ЇЇ кохав. Не склалося. Рана загоїлась. Відболіло...

Екранчик телефону засвітився.  Смс. Відкрив. Писала його секретарка. Він посміхнувся. Ще заключено один договір. І подумав - Треба розширятися. Яка ж все таки дотепна його секретарка. Так вона, на своєму місці. І хай хтось підсміюється над Ним, що в нього літня жінка, займає таку посаду. Йому на це начхати. Вже була одна молода, гарна і як виявилось тямуща.

Весна. Цвіли вишні. Вона прийшла влаштовуватись в Його фірму на роботу. Прийшла на співбесіду. Ким? Звісно секретаркою. Йому було вже за тридцять. Вона майже в половину молодша. Побачив. Защеміло. Загоріло. Буде моєю! Як же Він ЇЇ оберігав, як же Він піклувався про Неї. Боготворив. Домігся. Весілля. І Народився син. Радіти б. Не склалось. Застав Її у ліжку з своїм комерційним директором. Пригрів на свою голову. Любив. Не простив. А Вона виявилась неабиякою "розумницею" Відсудила майже все. Добре хоч встиг мамі квартиру купити. Дарма, що за містом. Так перший час і пережив у мами. Залишився голий і босий. А Вона? Вона завіялася з Його директором, аж у Штати. Живуть на його грошики. Та хай їм. Шкода, що сина тільки по скайпу бачить, та спілкується тільки через інтернет. Нічого. Цей син Його розуміє.

Переболіло. Загоїлось. Вдарився в роботу. За короткий час відкрив нову фірму. Вмів. Зробив. Втілив свої нові задуми. Відлягло. Більш нікого в серце. Не вірив, та й не пускав. Почав ходити до церкви. Знайшов однодумців. Все добре. Чого ще треба. Мама жива. Він хвалить Бога здоровий, не бідує. Живи, насолоджуйся.

Того разу Він їхав по справах. Була весна. Цвіли вишні. Зупинився, біля  подорожнього кіоску на автобусній зупинці, купити цигарок. Поки продавчиня рахувала решту з новенької п`ятисотки, повернувся і побачив Її. Вона стояла спиною до Нього, напевне чекала на свій автобус. Його вразило Її волосся. Воно було кольору стиглої пшениці. - В Неї повинні бути голубі очі - подумав Він. Проїхала вантажівка і Її волосся сколихнулося хвилею. Він не міг не підійти. - Решту братимете - гаркнула кіоскерка. Він здригнувся і швидко згріб купюри. Наважився. Підійшов до Неї. Вона повернулась. Ні, не голубі, Її очі були зелені. - Як Вас звати? - Він промовив і не впізнав свого голосу. В ту мить під`їхав автобус, розчинив двері, Вона стрибнула на сходинку, повернулась і не вагаючись відповіла - Мене звати Весна. 

На той час цвіли вишні...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.01.2014 Поезії / Жартівливий вірш
Солодкі мрії
19.01.2014 Поезії / Любовний вірш
Вкрадене
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Легкий трем надвечір`я
17.01.2014
Тоді цвіли вишні
12.03.2014
Рецепт
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.83 (МАКС. 5) Голосів: 6 (5+1+0+0+0)
Переглядів: 195  Коментарів: 6
Тематика: Проза, нарис, задоволення, весна, мама, одруження, з сумом, переболіло, здоровий, голубі очі, волосся
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.01.2014 11:53  Тетяна Белімова для © ... 

Цікаво написали. У коротенькому уривку зуміли розгорнути цілу біографію! ЛГ - не шкода чогось. Кожен сам господар своєї долі. Не-пощастило - не знаю, якось не по-чоловічому трохи, як на мене. 

 17.01.2014 23:54  Марієчка Коваль 

Ну, доброті своє місце, і він його знайде з Богом чи без. Життєво. 

 17.01.2014 17:18  © ... для Олена Вишневська 

Так, то мій однокласник. Пішов зараз у віру, займається добрими ділами, але так в житті саменький, а як людина, то може до ніг свт кинути такий добрий чоловік. 

 17.01.2014 17:16  Олена Вишневська для © ... 

а історія реальна? 

 17.01.2014 16:52  © ... для Олена Вишневська 

Оленочко, дякую. Щиро Вам дякую! 

 17.01.2014 16:30  Олена Вишневська 

Легко так написано! Гарно! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © іміз
01.04.2012 © Каранда Галина
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди