Тетяна Чорновіл Сон про тебе
Тиха сутінь з хмар безсніжних
Сторожкі спускає тіні,
У тендітний вбравши іній
Вечорові віти сливи.
Стихну в чарах її ніжних,
Щоб у серця тріпотінні
Розпізнати в тиші синій
Мрій криштальні переливи.
Із глибин безсніжних неба
Линуть теплих снів завії,
Мов у срібні чари снігу
Обсипають ніч-чаклунку.
Кришталевий сон про тебе
Заплітається між вії
Й сутінь ніжить тихо-тихо…
Тільки серце б’ється лунко.
20.01.2014 21:42 Деркач Олександр |
 Красиво так!...мені таке не можна, бо дуже лунко, а серце((( |
19.01.2014 20:59 Сашко Новік => © |
 чудово |
18.01.2014 23:14 Антоніна Грицаюк |
 Так і хочеться полинути в той чарівний тихий вечір! Чудовий вірш! |
18.01.2014 18:11 Оля Стасюк |
 мрійливий, душевний вірш... |
18.01.2014 11:28 Тетяна Белімова => © |
 Останній катрен сподобався найбільше! І ще те, що усій тиші і умиротворенню нічної сутіні протиставляється лункий стук серця! |
18.01.2014 03:51 Каранда Галина => © |
 у нас оце тільки зараз, вночі, трохи сніжком припорошило.... а інію цієї зими ще й не бачила... теплий вірш, хоч і з інеєм))) |
18.01.2014 00:08 Марієчка Коваль |
 Щось у мене з коментами не складається. Короч - я люблю ьакі назви Про тебе, для тебе і т.д. Не моя моє його і т д. Думаю, саме в цьому щирість почуття. Але моє око побачило лише ост. стовбець в тому напрямі. Чомусь. Я попридираюсь, бо мрії вони вимогливі в своєму роді |
17.01.2014 21:40 Олена Вишневська |
 Дивовижний сон! Перечитую ще... |