Тетяна Белімова Про Сонце
Ця зима небуття – тільки смерть
Сіє густо з розмерзлого неба!
Ні свободи, ні долі не треба?
Вже по вінця наповнені? Вщерть?
Все танцює у місті зима!
А дерева і голі, і босі,
Злидарюють собі на морозі.
Хазяйнує у місті зима?
Тільки сонця кружальце бліде
Наближає невпинно хвилину,
Коли крига струмком до загину!
Тільки сонця кружальце бліде?
Київ, 18 січня 2014 року
25.01.2014 18:07 Таля Форест |
Досить символічно уявляється ця картина |
21.01.2014 15:15 Деркач Олександр |
 але ж буде весна?) |
20.01.2014 14:15 Олена Вишневська |
 Читати між рядками - чудово! Для тих, хто ще вміє не розлінився думати! |
19.01.2014 20:45 Сашко Новік => © |
 гарно |
19.01.2014 17:58 Оля Стасюк |
 напевне, "не треба" - окремо, правда ж? дуже гарний вірш, така картинка яскрава, одразу кидається в очі) |
19.01.2014 16:08 Віктор Насипаний => © |
 ГЛИБОКА ПОЕЗІЯ! |
19.01.2014 15:38 Ігор Рубцов => © |
 Якщо вже так, то у нас тут, на Донбасі, зима полярна, непроникний морок, навіть влітку. У Києві є де зігрітись серед людей, які вміють відрізняти біле від чорного. |