Революційний сонет
(присвята загиблим на Майдані)
Здавалось би – та що таке людина?
Кавалок м’яса… з прострілом в спині…
Чи серце тихо зупинилось? Ні!
Воно ще б’ється, поки вільна днина.
Воно ще б’ється в золотому сні
Невинної, блаженної дитини
Про вільну і соборну Україну,
І де лунають доброти пісні…
Та це ще сон і поки лиш надія,
Що не дарма ті кулі в голові.
Та мій народ, неначе вишні, спіє
І у борні, як риби у ставі.
Тож не хапайсь, противнику, за зброю,
Бо за загиблих стануть всі до бою!
Калуш, 24.01.2014
