Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.06.2010 20:32Нарис
Для школярів  Для бабусі [для дідуся]  Для студентів  Для дорослих  Для вчителів  Про батьків  Про любов  Про кохання  Про щастя  Про життя  Про час  Про добро  Про минуле  
41000
© Трамонтана

* * * * * * *

Не судіть надто суворо, я зовсім не письменник...
Ця історія торкнулась моєї душі, те, як я її бачу, передаю вам. Історія реальна.
Трамонтана
Опубліковано 20.06.2010 / 2145

Сонце повільно сідало за обрій, дахи будинків зігрівались його теплом… 

Неділя видалась славною: чимало прихожан, туристів крокували вулицею від старенького храму. Хто зі служби Божої, хто з екскурсії, а хто мимо проходив, та й вирішив заглянути до святині. 

Марія вперше прогулювалась поблизу цього храму, перед дорогою додому хотілось відпочити. І хоч вона не дуже поспішала їхати, все ж дочці надокучати не варто, тому пославшись на вигадані невідкладні справи, вирішила завтра вранці вирушати до Житомира.  

Зупинившись перед дверима, якусь хвилю завагалась, але невідома сила штовхала її зробити ще крок і зайти до святині… 

Старенькі стіни, стеля, лики святих, вишиті рушники… як довго ж вона не відвідувала храм… Жінка стояла мов заворожена, тихенько молилась, уп’явшись поглядом у різьблений вівтар. 

Люди повільно виходили, служба підходила до завершення. Сивочолий священик завершував сповідувати останніх прихожан, Марія теж підійшла. Його стомлений погляд ковзнув по обличчі жінки.  

- Ваше ім’я  

- Марія 

- Чи маєте якісь гріхи? 

- Так. Дуже грішна. – Вона повільно пригадувала свої проступки, навіть найдрібніші: з сусідкою не поладили, дочку обманула, сказавши що поспішає їхати, насправді ж, вдома її чекає тільки пес і котик… 

На лиці священика промайнув неясний здогад: 

- А звідки ж ви будите?- запитав отець. 

Жінка здивувалась не звичному питанню, але, хто зна, може воно так і треба… 

- З Житомира. До доньки приїхала погостити… 

 

Отець тихенько молився за її душу, просячи в Бога відпустити гріхи. І ніхто не бачив як тремтіла його рука… Це ж Вона, Марія… його Марія, та, заради якої майже щодня пішки долав по сім кілометрів, та, з якою пережили стільки радощів і смутків… та, яка чекала його два роки, поки завершував навчання… Марія, яка зберігала кожен його лист, яка так його кохала… Марія… Та, яка відчувала найменші його негаразди, яка завжди була такою щирою, по - дитячому наївною, яка так вірила йому… Марія, яка була такою гордою, незалежною… Це та, Марія, яка так і не пробачила йому зради... 

Він дивись на її руки – стомлені, напрацьовані руки, що свідчили про нелегку долю жінки, руки, які здавались йому такими рідними. Господи, як же ж хотілось, хоча б на мить, доторкнутись до них. Горло здавило мовчання. Одна - єдина маленька сльозина зросила не молоде обличчя. Отець Василь мовчав. Жінка пильно вдивлялась у його очі... 

Здавалось, уся споруда переповнилась німим покаянням двох сердець. Лиш маленький прислужник запитливо поглядав на пустий храм і двох немолодих людей що так довго мріяли про цю зустріч... . 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.06.2010 Проза / Нарис
Дощ дощ дощ
11.11.2010 Проза / Нарис
Присвячується Юрію Ш
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
28.05.2017 © роман-мтт / Мініатюра
Який смак у Всесвіту? (реальне, фанатстичне)
27.05.2017 © Юлія / Есе
Роздуми
26.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Новела
Кіт
25.05.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Гості з минулого
24.05.2017 © Маріанна / Мініатюра
Книгарня
Нарис Про минуле
29.06.2010 © Анюта Петрик
Моя правда життя (2)
20.06.2010
Сонце повільно сідало за обрій
23.05.2010 © Втрачене Марево
Чому?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.8 (МАКС. 5) Голосів: 5 (4+1+0+0+0)
Переглядів: 938  Коментарів: 2
Тематика: Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.11.2010 12:47  Ярослав Молінський 

Мабуть історій безліч, не зупиняюся на цій. Нехай вже не молоді але так "запалені" люди, творять все, але вже після, своє життя, як бажають.

 29.08.2010 14:23  Мар`яна для © ... 

Зворушливо до сліз...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +16
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +16
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +34
03.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Впусти мене +39
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
17.01.2013 © Тетяна Ільніцька
26.05.2017 © Іван Петришин
27.11.2014 © Серго Сокольник
27.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди