БАНДЕРЛОГИ ТА МУТАНТИ
Хто вони – люди по обидві сторони барикад?
Останнім часом поляризація українського суспільства досягла крайньої межі. У країні розпочалася справжня війна, і не лише інформаційна (у засобах масової інформації, соцмережах), тому що є вже, на превеликий жаль, п’ятеро загиблих (а що буде далі? і яким буде це «далі»?).
Виникає природне питання: хто вони – люди по обидва боки барикад? Що їх розвело? Чому стріляють бойовими набоями? Вбивають?
Отже, бандерівці або рагулі, які «панаєхалі», «папалілі», «паламалі» і здійснили ряд інших дій на заповітну «п»… Глибоко вкоріненою і не раз публічно заявленою у соцмережах є думка про те, що це такі собі бородаті дядьки, які вилізли із криївок (сиділи там із 40-х років ХХ сторіччя, гарно законсервувавшись!), спустилися з гір і рушили пішою ходою на Київ, несучи попереду червоно-чорні знамена і портрети Степана Бандери. Є ще варіант: рагулі – це сезонні робітники, переважно селяни, які їздять літом збирати полуницю по Європі (а зимою вони, ушлі пристосуванці, не задіяні ніде, от і приїхали!), і їм, звісно ж, треба безвізовий режим до Євросоюзу, аби безперешкодно «підтирати зади бабушкам і дєдушкам по Європам» (це була пряма цитата, вибачайте за прямоту, але з пісні слів не викинеш!). І нічого, що за статистикою: переважна частина мітингувальників – це люди із вищою освітою, представники міста, половина з яких – кияни (так що «панаєхалі» – зразу відпадає!).
Ну якщо із бандерівцями чи так званими рагулями все вже більш-менш ясно, давайте тоді розглянемо їхніх опонентів, так званих мутантів. Декілька днів тому вся українська громадськість була шокована відео, яке швидко облетіло Інтернет. На ньому катують голу людину, змушуючи на десятиградусному морозі приймати різні пози, б’ють, насміхаються.
Коментар психолога (випуск новин на «24» каналі): «Екстремальні воєнні ситуації, або ситуації, які імітують воєнні, по суті такими не являючись, загострюють крайні психічні прояви вроджених садистів. Фігуранти цього «дійства» почувають власну безкарність і заохочення з боку свого керівництва. Їхні вчинки свідчать про низький рівень культури та інтелекту, про бажання помсти та реваншу внаслідок невлаштованості особистого життя, а також про здатність до будь-яких найогидніших форм насильства».
А на мою думку, тут уже треба слухати коментар психотерапевта, бо патологія психічної діяльності окремих представників «Беркуту» – на лице, так би мовити.
Давайте поглянемо на цю ситуацію, відтворивши увесь її подієвий ряд:
- «Беркут» захоплює мітингувальника.
- Роздягає на морозі й б’є.
- Фотографується, поставивши ногу на голову (як окупанти чи дикуни???), знімає на камеру, знущається (тортури різного плану – фантазійність беркутівців вражає!).
- Міліція «умиває руки».
- Затриманого нарешті передають медикам (чому не міліції? чому його, як інших мітингарів, не везуть у СІЗО? не осуджують?).
- Автори «відео» виставляють його на Ютюбі, без жодного страху і сумління розміщують на своїх сторінках у Контактах, більше того, відверто хизуються своєю безкарністю, закликаючи всіх охочих «приєхать за 100000 гривен» (як відомо, народний депутат Олег Ляшко пообіцяв грошову винагороду за «відлов» катів у погонах).
- І нарешті останнє… під тим самим «відео» на сторінці беркутівця у Контактах ні багато, ні мало – 1500 лайків від інших користувачів… Їм це сподобалося? Їм це сподобалося! Хто вони? Люди чи Мутанти? Мабуть, таки мутанти.
Отже, мутанти – хто вони? Це ті, що йдуть працювати у Беркут, це ті, що постять у соцмережах заклики типу «Беркути, бейте бандерлогов!», «Путін! Памагі нам!» й інші не менш «умілітєльниє і патріотіческіє» відозви. Вони громадяни Росії? Аж ніяк! Вони – мешканці сходу і півдня України? Це вже тепліше! Вони – нащадки етнічних росіян, заселених до України після ІІ світової війни? Не виключено. Їх так виховали? Певно річ! Вони – люмпенізовані малограмотні людці? Так і є! І що нам з ними робити? Як жити із «такими» в одній країні? Збирати гроші на білети до Путіна? Відправляти ешелонами на «історічесскую родіну»?..
Бандерлоги (до яких належу і я! Бандера – для мене національний сподвижник і герой, як і Стус, як і Симоненко, як і Шевченко, зрештою!) знають, за що вони піднялися, за що мерзнуть, чого прагнуть! А мутанти? Якими є їхні ідеали? Хто їхні герої, на прикладі яких вони мужніли? Невже кістка зі столу барчука – це та впевненість у завтрашньому дні, яка потрібна нормальній людині, аби закрити очі на беззаконня і свавілля влади? Невже нема елементарної поваги до людей, які сіють, жнуть, годують мутантів салом і хлібом і теж мають право на власну думку? Невже нема поваги до країни, у якій живуть мутанти? Невже важко вивчити українську мову, хай і «за паспортом» будучи іншої національності, але з поваги до своєї нової Батьківщини? А якщо у вас, мутанти, нема відповідей на ці прості питання, або питання ці у вас мають лише одну відповідь «патаму, шта русский!», тоді ЧОГО ВИ ЩЕ ТУТ? Щасливого путі, мутанти! Їдьте туди, де нема ідейних бандерлогів і де на всіх одна думка, наперед визначена згори!
І насамкінець! Усім тим, хто «оплакує» погорілий Київ – утріть шмарклі! Краще хай згорить частина бруківки на вулиці та закоптиться колонада стадіону, ніж усе життя стояти на колінах і бути для когось тим самим «п’ятим»!
Київ, 25 січня 2014 року
