28.01.2014 16:26
Без обмежень
169 views
Rating 5 | 1 users
 © Малишко Віктор

Згорбившись пошкандибала

На нічиїй землі кілок

На ньому «Не твоя»

Над Батьківщиною комета пролітала

Криваві освітляючи тіла

Чи марево, чи до біди ввижалось

Брехав собака у чужім дворі

На вдивовижу ми попросинались

Та жаль, що ми проснулися серед зими

Проснулись проти ночі

На морозі - стояли голі ялини

Кошмар який забути ми не в змозі

Кошмар який забути б не змогли

Палала хата, діти босі

Ми боронили як могли

Згоріти всьому не вдалося

Ми все оновимо.

Зажди!



*Присвячується Людмилі Дубіняк

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Наче зняли шкіру, в голові єдина думка..." | Малишко Віктор». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Малишко Віктор.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.01.2014 15:34  Тетяна Ільніцька => © 

Оновимо! 

 28.01.2014 14:41  Марина Моренго => © 

форма шкандибає, але душа не може бути логічною. ці слова - душа укр народу, народу-фенікса 

Публікації автора Малишко Віктор

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо