29.01.2014 23:36
Без обмежень
104 views
Rating 0 | 0 users
 © Чорнобай Павло Вікторович

Не Молчи

В печали я, И грусть съедала душу

Услышал голос прошлого в ночи

Пускай я откровенье не нарушу

А голос мне кричит: мочи, молчи.


Я молча понимал свое значенье,

Чтоб голос мой услышала Земля.

Опасность есть одна это - Забвенье,

Я ею не напуган, да, да, да.


Земля мои услышала томленья.

Души моей кровавые следы

И лишь поэту в откупленье,

Дарованы бессмертия цветы.


Цветы оставил на гранитной глыбе,

У обелиска или у реки

А может воскресить его смогли бы

В душе теперь уж голос: Не молчи.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Стихотворение "Любовь жестока как и мир" | Чорнобай Павло Вікторович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стихотворение "Вспомни дом" | Чорнобай Павло Вікторович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Чорнобай Павло Вікторович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Чорнобай Павло Вікторович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо