Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.02.2014 22:07Нарис
Про минуле  Про життя  Про час  Про музику  
30000
Без обмежень
© Маргарита Проніна

Мій світ

Маргарита Проніна
Опубліковано 02.02.2014 / 21618

Зморшку на переніссі неможливо контролювати. Її зводить судомно пам`ять про себе. Останніх прожитих десять років, з року в рік, називаю – молодість. Все здається – виросту. Доросту ще до висоти. Ще поки молодість. Ще встигнеш – сказати своє остаточне сильне слово. Речення. Роман. Скласти автобіографію, доточити фотоальбом. Тим часом – законспектую. Тим часом - …

Кожному своє, світ для всіх один, а проте – явище індивідуальне в житті. Світ з точки зору мого життя – ніяк не показати, ані режисерською задумкою, ані письменницьким хистом, ані композиторською точністю. Я отримую насолоду від життя лише тоді, коли спостерігаю його відокремлено від свого «Я» усвідомлення. Кілька нот десятирічної давності можуть сказати про тебе тобі більше, ніж би ти сам розповідав про себе.

Часом дивуєшся своїй пам’яті – вона може змусити тебе вийти з дому без ключів чи забути про вариво на плиті, а потім чітко за текстом згадаєш кожне слово, рядок з репівського речитативу, який слухав, як прозові вірші про життя, тих самих 10 років тому. І ти читаєш, читаєш собі той чи інший текст, цілими куплетами до кінця, бо пам’ятаєш, досконало відображуєш кожну деталь при правильно натиснутій клавіші на серці. Пройшов такий шлях, прожив стільки буднів, сплюндрував стільки можливостей, наламав дрів, народив сина, перестав пити чай з ложкою в чашці, невідь коли знищив погані звички, завів нові, розучився підійматися рано вранці, перевів нежить у ранг хронічного, здвигом насуплених брів у роздумуванні розроїв цілий яр над переніссям, щомісяця ретельно зафарбовуєш сивину… А тут – згадав такі ж незмінні рядки з улюблених колись пісень, поклав у вухо точну вібруючу ноту молодості, яка теж не перемінилась, і сам на часі заграв – збагнув, ким ти був, а ким став, які шпалери були на стінах, які були малюнки на килимі у вітальні, ще там… у рідному домі, і ти собі малим від бездіяння фантазував  з них голови химер, які смішні мешти доводилось носити, позаяк не було ні грошей, ні моди… Ким мріяв стати, коли виростеш. Як собі трактував перше відчуття закоханості, як одразу іншою стала та весна, а як боляче було тієї осені… Як виблискувало на всі боки сонце поверх блакитного снігу, а ти збирався на останню алгебру, бо з англійської класуха відпустила… Як на 14 лютого захворіло пів класу разом з тобою… Як дізнався, що виграв олімпіаду і думав, що це лише тільки початок…

І нічого собі не розумієш – що ти відчуваєш до тих часів, чи можна взагалі щось відчувати до «часу»? Його немає. Скоріше, ти просто закоханий у виміри свого життя. За те, що вони були такими, що вигравірували з тебе – отакого. За те, що вони лише твої, ти більше нікому не годен їх показати, обставляти коментарями, ілюстраціями… Щось вміє боліти у тому занесеному вітрами років вимірі, який настільки ж недосяжний для тебе, як планета «?» з галактики «?», про яку ти можеш тільки теоретично здогадуватись. Той вимір – тобі сниться і надчуттєво  доноситься нотою болю. Чомусь завжди – саме біль вгадується у тій луні з космосу минулого. Не радість, не печаль, не байдужість, не розпач, а саме – біль, у котрому тобі комфортно, бо він теж – особисто твій. Рідний. Ви з тим болем – однієї крові, з однієї клітини, яка повсякчас старіє. Добре, що ті видіння з минулого маряться не часто, а проте вони – єдиний тобі сигнал, що ти живий, будеш іще скількись-то жити, породжуючи нові виміри, які пізніше прийдуть до тебе у ноті, в ароматі викинутої років 15 тому пляшечки парфумів чи одежі випадкового перехожого, бо такий же запах мало перше кохання. І тебе пре від… Від… Ти навіть сам ні чорта не розумієш, що тебе пре, що тобі болить… Мабуть саме життя хоче тобі сказати – ти вакуоля, яка має свою цілісність, розмір пам’яті, допасоване лиш тобі неподільне наповнення.

Твій світ – це окремий випадок життя, а ти – просто вакуоля, наділена божественною суттю руху тільки вперед, з можливістю різної координації, що складає пізніше - твій вибір. І вимір у Всесвіті.

Мій світ – моя любов. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.01.2014 Проза / Новела
Хочу познайомитись
30.03.2014 Проза / Новела
Місто
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Нарис Про музику
19.03.2015 © Вікторія Легль
Музика скрипки
02.02.2014
Мій світ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 114  Коментарів: 5
Тематика: Проза, нарис, молодість, індивідуальне, мріяв стати, життя, біль, видіння з минулого, живий, болить
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.02.2014 17:56  Згоден для © ... 

Дуже класний текст.
Ковтнув на одному подиху. 

 03.02.2014 12:24  © ... 

Дякую вам усім, мені цінне кожне ваше слово! 

 03.02.2014 08:07  Деркач Олександр для © ... 

Сподобалось 

 03.02.2014 02:06  Тетяна Белімова для © ... 

Завжди насолоджуюся вашою прозою, Маргарито! Про швидкоплинність буття чи настрою... Про невловність буття чи настрою? Про мінливість буття і настрою!
Чудово! Тут додати можна багато, але хочеться ще посмакувати враження від вашої довершеної прози)) 

 02.02.2014 19:06  іміз 

майстерні роздуми, гарно обрамлені "саме тими" потрібними "моєму світові" словами! Чудово! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди