Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.02.2014 01:41Есе
Про Майдан  
20000
Без обмежень
© Іра Сокур

Найрідніші очі

Іра Сокур
Опубліковано 10.02.2014 / 21765

Він щодня стоїть на барикадах, а я чергуючи пари, іспити, роботу та інші обов`язки збігаю сюди кожну вільну хвилину. Чергова ніч. Побачивши хлопчика з ватно-марлевою пов’язкою, підбігаю до нього.


- Доброї ночі , вам волонтери потрібні ще ?

- Так, пішли .


Наша дорога супроводжується типовим розмовою хто, звідки і куди. Заходячи в Будинок профспілок варта знову скаже, що без посмішки не пустить, а я втім  без посмішки ніколи і не заходжу. Пройшовши подвійні двері, повз медпункту, піднявшись по сходах, я вже біля віконця видачі продуктів. По інший бік як завжди стоїть заспана, втомлена чергова жінка, за весь час тільки одна героїня виконувала ці обов`язки кілька ночей поспіль. З якоїсь вдячністю в очах мені вручають два бутеля, на 10 літрів кожен, з чаєм, під руку я беру упаковку одноразових стаканів і рвуся взяти ще й бутерброди.


- Та давайте ще бутерброди, я бутелі в одну руку візьму.

- У наступну ходку, наша ти швидка і добра !

- Я просто впевнена, що вони весь день не їли. Я на дальню йду, туди дівчата не ходять: чи то боятися, чи то не встигають.

- А ти у нас безстрашна і все встигаєш. (сміється навіть дуже голосно , в порівнянні з тихим тоном усієї розмови)

- Яка є…


На хвилину з менш щасливим обличчям, таки без бутербродів, відходжу від віконця. Виходячи, на останній двері хлопчик каже: «Дай!», я з грайливою посмішкою у відповідь: «Чай або просто ?», він здивовано: «Блін це ти, я не впізнав, що це моя улюблена Окружна, а взагалі привіт !». Сміючись, йду далі, відійшовши пару кроків і намагаючись згадати його, одержую поразку в цій спробі і розумію, що напевно вже всі мене називають «Окружна».

Через мить я вже на барикадах мій хриплий, але дзвінкий голос по сторонам сурмить: «Чай ! Хлопці чай!». І слова подяки, як відлуння лунають всюди. Ось я вже майже на найдальшій барикаді, я йду на світ палаючої бочки, іскри, якої піднімаються в саму височінь. Підбігаючи до хлопчаків, я відразу чую купа компліментів, при цьому виглядаючи повністю замученої, не нафарбованою і блідою. На хвилину нас єднає спільна ріка гарячого революційного чаю з лимоном і цукром. Паралельно цьому я чую купу питань: як звати, ти звідки, що тут забула, як справи. Крізь океан питань, я вихоплюю одну рибку у вигляді запрошення постояти погрітися біля бочки. Я стою серед майже однакових хлопців: всі з ніг до голови екіпіровані, всі обличчя прикриті балаклавами, але мій погляд зупинений на одних очах: ніколи не бачила таких очей, вони сповнені і смутку, і щастя, і сліз, і радості, і боротьби, і поразок. Я в них так і буду дивитися весь час, і йдучи його сильна рука зупинить мене і він тихо скаже: «У мене одна любов, це - революція». Я знаю він щодня на барикаді, але я не знаю чи бачила я його потім, я бачила таких же, як він, але більше ніколи не бачила цих очей ... Ніколи ...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.01.2014 Публіцистика / Політика та суспільство
Націоналізм сьогодні
12.02.2014 Публіцистика / Політика та суспільство
История одной революции
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Есе Про Майдан
09.03.2014 © Бойчук Роман
ТАРАСЕ, ЧУЄШ…
10.02.2014
Найрідніші очі
16.12.2013 © Олекса Т
Потвора і діти
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 656  Коментарів:
Тематика: Проза, есе, на барикадах, волонтер, медпункт, швидка, привіт, комплімент, біля бочки, революція
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.04.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди