11.02.2014 18:08
для всіх
246
    
  8 | 8  
 © Тетяна Чорновіл

Присмак світанкової зими

Присмак світанкової зими

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Сонце встало і  в зимовий ранок

Промінці спускає золотії,

Сіє через тьмяні сни фіранок

Незбагненним проблиском надії,

Осяйнувши присмерку ріллю.


А зима в підталі смутки снігу

Стигне у холодному спокої,

Й кава в чашці ніччю пахне тихо,

Мов ковток доцільності щемкої

З ледь відчутним присмаком жалю.


Я доп’ю її, несамовиту,

До кінця не осягнувши гущу,

І майну туди, де в сплесках світу

Рвуть вітри зневіру всюдисущу.

Ні! Я вірю! Вірую й люблю…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2014 22:18  Антоніна Грицаюк 

Чудовий вірш!

 11.02.2014 19:58  Ганна Коназюк 

Чудова поезія! Останні рядки особливо сподобались - оптимістичні і життєствердні.

 11.02.2014 19:39  Маріанна 

А мені особливо ці рядочки сподобалися
"Я доп’ю її, несамовиту,
До кінця не осягнувши гущу,"

 11.02.2014 17:22  Тадм 

"ковток доцільності" - класно!

 11.02.2014 17:20  Світлана Рачинська => © 

Як надумаєте майнути, візьміть і мене з собою) Мені вже там добре!
Прекрасна поезія, яка дарує настрій.)

 11.02.2014 15:30  Олена Вишневська 

красиво!