Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.02.2014 17:15Роман
Для дорослих (18+)  Для коханої [для коханого]  
БУТІК МРІЙ
30003
Для дорослих (18+)
© Лідія Вєтрова

БУТІК МРІЙ

1-5
Лідія Вєтрова
Опубліковано 16.02.2014 / 21921

      1

 

Кілометри дротів плели дивне мереживо... Сплітались в людські голоси, поєднували міста, села. Дивна все таки річ цивілізація.

В її квартирі у центрі стародавнього Ужгорода колись міг жити панич чи панянка, до яких лист від коханої людини йшов тижнями, а то і місяцями, лист просочений мріями, емоцііями. Він навіть міг мати запах кохання.

У неї ж був Інтернет. Це така дивна штука - куди вона могла сховати всі свої радощі, всі невдачі, в ньому жив її образ. Чи то пак декілька - вона дуже любила свої світлини - сумні і з чарівною посмішкою, звабливі і романтичні до нестями. А ще - їй дуже подобались фото з її дочкою - маленьким янголятком, яке щойно вивчило свій перший віршик. Доречі янголятко і звали Ангеліна. Мабуть вже час представити вже і нашу героїню - знайомтесь - Анна. Одружена, має дочку, освіта... яка різниця яка освіта. Був у її житті ще і фоновий портрет чоловіка, так так - того що записаний у паспорті. Людини котру колись любила, розуміла, вірила - але він вперто заштриховував всі почуття безглуздими ревнощами, образами, підозрами.

Ліки знайшлись просто - варто було один раз пірнути у нетрі інтернету як життя почало знову розфарбовуватись. Полутони, напівфарби та все ж краще ніж сіре. Там розуміли, вірили, помічали й на відстані, що вона все ж жінка. Вона знову відчула себе привабливою, цікавою. Вона почала жити! Хай і в нетрях інтеренту та все ж ЖИТИ!!!

Ангелінка в садочку. Обідня перерва. Контрольний дзвінок благовірному — на роботі, буде довго. Цивілізація вразила і її - Анна пішла на перше побачення з незнайомцем з он-лайну.

 

2

 

Страх. Не одяг, не макіяж, не мрії... Страх і Совість — ось з чим вона йшла на те побачення. Маньяк? Збоченець? Одружений? Щастя якщо обійдеться лише тим що він дружить з фотошопом. Пізно — назад дороги нема.

Ні... На диво нічого так собі. І очі, очі живі, таким очам хочеться вірити. Голос — вживу його голос ще ніжніший але... Хто приходить на побачення з другом? Ну то й що, що вас відправили в це відрядження разом. Це капець!!!

Щастя, що друг виявився досить таки свідомим і швидко зрозумів, що третій як кажуть зайвий. Прогулянка вулицями старовинного міста і без того давалась важко. Права рука немов без неї їздила на курорт. Засмага на місці де мала бути обручка просто муляла око, різала погляд і ще безліч інших форм дискомфорту, та все ж обручка була далеко в бездонних нетрях жіночої сумочки. Окуляри здавалося на пів обличчя, хоч і підбрані до того і все таки досить непагано вписувались в образ. Без них здавалося що пів міста розуміє, що зараз відбувається. А знайомих у неї в цьому місті було дійсно багато. Втекти... Куди? Що за вдача? Літо, всі кав`ярні перейшли на літні майданчики, знадвору. Ні не можна сюди! Ось.. Нарешті! Кав`ярня не просто тиха а й з кабінками за шторами. Мінус звісно був. Це була кав`ярня при готелі і від цього почуття ризику і спокуси лише посилювались. Але ж нам саме це так і вабило — Страх, Спокуса, Ризик і одне маллллююююсеньке “але” - Совість стукала в скроні немов відбійним молотком. Чим більше тонула в його очах. Чим більше пригублювала терпко-солодке вино тим більш посилювалась війна Спокуси і Совісті.

Прийшла смс. Сестра погодилась забрати Ангелінку з садочка. Спокуса пішла у наступ. За мить ключи від номера зрадницьки заблищали у його руках і ліфт рушив в гору... Якби не ліфтер все б сталося прямо тут і зараз. З третьої спроби ключ поцілив у лічину замку і Анна вже притиснута до стіни номеру і обіймає його спину ніжками.

Спокуса іде в завершальний наступ!

 

3

 

Але й Совість не збирається здаватися. Пальці які стискають його голову перед очима. Знову клятий слід від обручки. Обручка... Сумка!!! СУМКА!!!! Сумка лишилася в кафе.

Анну вкрило холодним потом. Дякувати Богу одяг був ще на місці і лише оправивши спідницю вона стрімголов полетіла вниз. Ліфти не їздять з такою швидкістю як вона збігала по сходах. Жоден працівник готелю так швидко не дістався б з номеру до кав`ярні, як то зробила Анна. Вона неслась по холу ледь не збивши поважного дядечку, він ледь встиг прибрати в сторону свій чудернацький чемодан.

Мерщій в кабінку.... Нема!!! Допит офіціантів був виконаний на професійному рівні та все чого вдалося досягти це те, що парочка з кабінки щойно вийшла так нічого і не замовивши. Анна понеслась на вулицю. В думках міліція, слідчі,. втрата документів. Бажання кричати було нестерпним, а вулиця на диво порожньою. Вона зайшла у першу підворотню, сперлась до стіни спиною і сповзла вниз. Те, що коїлось в її голові важко описати словами.

Як? Як повернутися додому? Що сказати. Грець з грошима. Грець з тими документами. Обручка... В сумці була її обручка — з малесенькими сяючими камінцями — така як ні в кого. Він замовив її в столиці спеціально для неї. Він той кого вона тоді кохала до нестями, той кого зараз вона боялася понад усе. Він міг забрати Ангеліну!

Тишу в підворотні порушив волоцюга. Коктейль його ароматів різко кидався в ніс, не підвести голову було неможливо — суміш спиртово-аналізного змісту різко контрастувала з таким знайомим їй ароматом — у нього в руках були її духи... Jeanne LANVIN. Вона різко ріднялась і від переляку пляшечка випала в нього з рук. Здавалось все навколо пахло Анною. Волоцюга спробував задкувати але Анна вже встигла помітити що у нього в руках сумка, чи то пак те що від неї лишилося. Ручка, кармани були відірвані. Анна без вагань ринулась в бій. Волоцюга не очікував такої атаки і навіть не противлячись віддав навіженій сумку і втік. Сумка була абсолютно порожня. Анна знала те, що не знав ніхто крім неї — в малюсенькому кармані для ключів, який не надто помітний на перший погляд була її обручка.

Зі спиною витертою об стіну в підворотні, знявши подерті від пристрасті панчохи, витерши, чи то пак розмазавши туш під очима Анна пішла додому. Жити хотілося знову.

 

4

 

В ту мить здавалось все місто дивититься лише на неї.А якщо точніше на те, що лишилося від неї - її зачіски, бездоганного макіяжу, одягу після підпирання стіни. Грошей на таксі, ясна справ, а не було, телефону подзвонити теж. Жах!!! Жах не ходить сам — на зустріч йшла Лєнок. Якщо когось і боялась побачити в цей день Анна то першою в черзі була Лєнок. Подруги не розлий водою. Одна парта в школі, одна компанія по життю, однакові смаки в чоловіках. Так — чоловіки, вони наче чорні кішки пробіглись поміж давніми подругами. Дивна тенденція спостерігалась в роки їх юності — який би крутий хлопець не був у Лєни на той час, справою честі було для неї позагравати до того з ким зустрічається Анна. Навіть теперішній чоловік Анни в певний період був піддався на її провокації — Анна на той час вважала, що “перший раз” має бути хай не в шлюбну ніч, але точно після заручин. Лєну ж довго вмовляти не довелося — побачивши що Олег не настрої вона швидко скористалась можливістю і прибрала його до рук. Хай лише на тиждень — але все ж поставила свою галочку в блокнотику. Так — вона колекціонувала чоловіків.

Не просто чоловіків — а тих хто мали серйозні стосунки - закоханих, одружених. Олег довго не грався, на той час йому все ж було важливіше наявність душі а не тіла. Тому вдавшись до важкої артилерії на кшталт написів на асфальті під вікнами, квітів щодня, собаченятка її улюбленої породи під дверима він випросив пробачення у Анни.

Лєнок виглядала як завжди — викликаюча зовнішність заставляла пригальмовувати автомобілі. Це був як раз той випадок коли на дорозі варто ставити знак — “Обережно — короткі спідниці ”. Треба було бачити її очі в ту мить коли вони зустрілись поглядами

- “Привввііііітт” - ледь стримуючи подив промовила Лєнок. «Не очікувала тебе побачити, тим паче у такому вигляді. Що сталося?»

В голові Анни немов в величезному мурашнику забігали думки, та й самі мурашки забігали по тілу. Руки почали терпнути і… Так. Саме так! Вигадувати щось все одно доведеться – то чому це не випробувати саме на Лєнці! І понеслось…

- «Уявляєш… Стою біля банкомату зняти гроші, зняла пішла і відчуваю, що хтось пішов слідом, я тільки хотіла обернутись, як мене хтось смик у підворотню – я навіть зойкнути не встигла – а мене пхнули і я вдарилась головою в стіну і все, ні телефону, ні грошей, ні документів і скільки я там пробула не можу і сама сказати – щойно отямилась» - і Анна непомітно пораділа цій зустрічі. Саме Лєнок як ніхто підходила для випробування правдоподібності вигаданої версії.

А Лєнок повелась як маленька - «Анютка, Сонце… Та як же так… Давай я тебе додому відвезу. Я на машині» - Неочікуваний подарунок долі був дуже доречним. Олег і Лєна останні кілька років не бачились тому Анна була впевнена – її присутність відволіче увагу Олега хоча б тому, що переслухати її було просто неможливо.

Вдома все сталося як і передбачала Анна – їй навіть не довелося розкривати рота – Лєнок швидко випалила свою версію того, що відбулося – Зійшлися на тому, що добре що Анна лишилася цілою а решта наживне. Олег подякував Лєнці за порятунок і запропонував зробити кави, а Анна тим часом заснула.

Зранку, чоловік сам відвів Ангелінку у садочок, а Анна першою справою пірнула в он-лайн. Вона не знала, що з її кавалером, після того як вона втекла з номеру. Та на її здивування лист був не надто приємним – «Треба було одразу думати що робиш. Динамівка. Прогулянки. Кав`ярня – а сама втікати на самому цікавому місці. Не пиши. Не дзвони мені. Забудь!»

«А так і краще» - подумала Анна Так - «І покарання мені і урок на майбутнє!» «Все! Ніяких он-лайн!»

«Наївно» - подумала доля

 

5

 

Життя попливло своїм чередом. Ангелінка тішила, Совість мучала. Ті муки, які були перші кілька днів після того всього запам`яталися б надовго. Але були і певні позитивні моменти.

Перший позитив проявився в цікавому плані. Анна попросила сестру забрати на першу ж ніч після того випадку, а сама... Олег не встиг перетнути поріг дому і вмикнути світло. Анна підкралась позаду і пальчиком до вуст наказала йому мовчати.. Зав`язала очі чорним шовковим поясом від халату і повела в кімнату. Коктейль з почуттів - Пристрасті та Спокуси, Страху та Провини просто не міг не вибухнути в Анні і Олег був єдиним кого могла накрити ця хвиля. Він був в шоці коли Анна поклала його на підлогу по дорозі стягнувши з нього кофтину і джинси.

Джинси полетіли кудись в бік, кофта під голову Олегу а сама Анна сіла йому на губи. Ні, не сіла а ледь торкнулась його. Якби очі Олега не були зав`язані то його погляд в ту мить вразив би багатьох. По перше - Анна явно була без білизни. По друге те, що в ту мить торкнулось його вуст було таким ніжним, таким гарячим і таким вологим, що лише від цього можна було втратити розум. Анна спочатку тримала руки Олега своїми руками, а потім не витримала і відпустила їх. Її руки вже притискали голову Олега, задавали ритм рухам його язика. Це був перший хеппі-енд Анни не звичайним способом. Взявши кілька хвилин на те, щоб впоратись з тремітнням тіла Анна віддячила Олегу тим же способом. Вона знала. Вона просто відчувала, що її вуста дуже подобаються кожній частинці його тіла, а особливо його вірному товаришу.

Жити стало легше. Чоловік вже не здавався таким поганим і прискіпливим. Та ж Совість не дозволяла гризти його за кількахвилинну затримку на роботі. Навіть бльостки на його одязі вже не викликали приступів ревнощів, звичайно якщо їх було одна дві. Та все ж совість мучила Анну, не давала спокою ні вдень, ні вночі. Так хотілось комусь висповідатись, поділитись та кому таке можна розказати? Подругам? - Це циганське радіо а не подруги - часом таке придумували, що коси дибом ставали, а коли з`ясовувалось, що це не відповідає дійсності була стандартна фраза - "Це не я, це мені Галя сказала" чи Вєра, чи Свєта, хіба то було важливо - до крику хотілось виговоритись!

Інтренет!!! Тут її ніхто не знає. Може хтось і вислухає. Може і порадить. Анна вирішила створити блог під ніком Ledy WinD і викласти туди свою історію. Тоді вона ще на краплинку не усвідомлювала, що це не її кінець, а тільки початок.

 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.02.2014 Проза / Роман
БУТІК МРІЙ (6-10)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Роман Для коханої [для коханого]
16.02.2014
БУТІК МРІЙ (1-5)
13.11.2011 © Неисправимый Романтик
Начал писать роман (Часть 1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 3 (МАКС. 5) Голосів: 6 (3+0+0+0+3)
Переглядів: 148  Коментарів: 38
Тематика: Проза, роман, Інтернет, невдачі, портрет чоловіка, побачення, обручка, ключ, подруга, он-лайн, ревнощі, совість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.02.2014 19:05  Ірина Червінська-Ман... для © ... 

то буває ))) а переробляти потрібно тоді, коли Ви будете до цього внутрішньо готовим. я розумію, бувають такі моменти, коли напишеш якусь річ і в той час твір видається ідеальним (або ж майже ідеальним))) це відчуття ейфорії від народження літературного дітища не дає деколи критично осмислити написане))) буває, що доходить до абсурду, бо не бачиш навіть одруківок чи грубих помилок))) Але немає межі для удосконалення. Мине час і Ви по-новому подивитесь на ваше творіння. І тоді самому захочеться внести корективи. Повірте мені, я так вже не один свій твір так переписувала і правила))) Ви самі знайдете з часом потрібну лінію, головне задум. а оформлення можна підрихтувати))) щасти. 

 19.02.2014 18:26  © ... для Ірина Червінська-Мандич 

чесно кажучи я був не готовий до такого різкого відношення - тому і реакція була відповідною. Тому наразі можу лише погодитись з сказаним Вами, єдине але - в цей момент явно не до того щоб щось переробляти - а видалити - значить втекти чи здатись, так теж не буде. Тому поки що просто відкладу це питання на пізніше, проте обіцяю попрацювати. 

 19.02.2014 16:49  Ірина Червінська-Ман... для © ... 

ніхто Вас не просить застрелитись, як автора, та й ви реагуєте не зовсім спокійно на думку читачів. Ви прийшли за порадами? Так Вам їх писали, неуважно читаєте.

1. Терміново відредагуйте!!!! Багато русизмів. Я ще розумію, якщо вони використані зі стилістичною метою, щоби надати колориту мові ЛГ, але в тексті навіть автори, які вживають суржик, не дозволяють захаращувати ним слова оповідача. Є неправильно написані слова, одруківки, подекуди кострубато побудовані речення.

2. Сюжет. шаблонно і нудно, чесно, н...

 19.02.2014 13:25  © ... для Ірина Червінська-Мандич 

про яке ствердження йде мова якщо я одразу написав, що то перша проза - ви знаєте хоч когось у кого перші кроки вийшли впевнені і правильні? я свідомий погодитись з багатьма докорами але я не чув порад, рекомендацій, принаймні таких які б не радили застрелитись як автору. Лише радикальне засудження за відверті сцени, судження про весь твір, про ідею, зміст лише по його початку. Як взагалі новачку, хай я можливо до них і не відношусь та все ж - як новачку втриматись морально щоб не перестати творити? Чи в нас всі хто десь помилився автоматично записані в графомани? - Я за щирість, за чесність і не втік і не сховався назад на поетрі - але я проти щоб Проба пера перетворювалась на Пробу піраній. Єдине питання яке я захищав і буду захищати - судити по одному твору, до того ж так агресивно судити це неправильно! 

 18.02.2014 21:52  Ірина Червінська-Ман... для © ... 

це за принципом - хоч би що, але говорять? так, увагу цим твором ви привернули, тільки така увага небагато коштує - максимум два-три дні, а далі творіння, як дешева попса, забудеться, і дискусія теж не залишить жодного сліду у читачів. а от чи ви з неї щось винесете?
багато на цьому порталі є людей, пісні яких виконують співаки, є автори, поезію яких зачитують на Майдані, є навіть переможець "Коронації слова". але це не означає, що вони вже не повинні працювати над стилем і словом, навпаки цей факт накладає ще більшу відповідальність щодо змісту і форми їхньої творчості.
Ваші вірші хвалять на Клубі поезії, але там усі хвалять одне одного. і то лиш тому, що не сприймають навіть елементарних зауважень. на цьому порталі теж в основному автори, які лише висловлюють своє бачення твору. та якщо ви впевнені, що цей текст вартий уваги, і вважаєте, що зауваження авторів несправедливі, то ризикніть віднести його якомусь критикові? що він вам про нього скаже? 

 18.02.2014 20:51  Дявяносто Девятьи Де... 

Стереотипно, шаблонно, таких историй на определённых сайтах, форумах тысячи 

 18.02.2014 19:37  © ... для Ірина Червінська-Мандич 

дякую за увагу - обіцяю вчитись і вчитись... 

 18.02.2014 19:36  © ... для Володимир Пірнач 

Я і сам це розумію і вже писав щодо того що до Арсан як до неба, як і писав що це взагалі перша проза, хоча ми всі звикли бачити лише те, що нам хочеться - а доному випадку питань і до мене і до роману як до номінанта на Пуліцерівську премію. Щодо клубу поезії - там цей твір викладений під жіночим ніком по суті тим самим Леді Вінд але зважаючи на те що автори ті що публікуються і там і тут були помітні неозброєним оком вдавати щось і відбрехуватись я не збирався тому що в тому не було сенсу. так була дрібна...

 18.02.2014 17:03  Ірина Червінська-Ман... для © ... 

дивно, але ваші коментарі чомусь написані грамотніше і цікавіше, аніж сам твір. і дійсно, чому ви тут жінка, а на клубі поезії - чоловік?
якщо ви й справді чоловік, то бачу, що із жіночою психологією знайомі мало, або це погляд чоловіка на те, якою жінка повинна бути у ліжку.
є безліч еротичної та порнографічної літератури, але все залежить від подачі, навіть порнографію можна описати так, що від прочитання можна оргазм дістати, а тут до цього ой як далеко.
придбайте "Кама-сутру", перечитайте там описи поз, як можна красиво написати про сокровенно, щоби аж слина потекла, бо це нікуди не годиться, занадто просто і шаблонно. даруйте 

 18.02.2014 16:36  Володимир Пірнач для © ... 

Ви плутаєте тепле з мяким. При всій повазі ваш текст і близько не стане з текстом Еммануєль Арсан.
У мене склалося таке враження, що хтось давно прочитавши один із ваших текстів сказав вам що ви дуже талановиті і ви взяли це за основу, тим самим перестали рости, розвиватися і ставати кращим.
Прочитав трохи ваших текстів на Клубі поезії (дивно, але я не потрапив на "полуницю") і можу відверто сказати у вас не сильні тексти, можна краще, навіть ви можете краще..
І на останок: ви говорите, що важливо лишатися собою, але чомусь ви на Клубі поезії чоловік, а тут жінка.. Це напевно і є справжня щирість, і напевно це і є "Лишатися собою"..
500 текстів не показник, принаймні не показник якості.. 

 18.02.2014 15:51  Ірина Червінська-Ман... для © ... 

цікава думка, погоджуюсь 

 18.02.2014 15:46  © ... для Недрукована 

за що Ви себе так? 

 18.02.2014 15:44  © ... для Володимир Пірнач 

давно оспівані "європейські цінності" вплинули на формування моєї епохи - чому книга під всім відомою назвою "Емануель"стала символічною? Її тираж мабуть і порахувати нереально як мабуть і кількість екранізацій - як відомими режисерами так і полуничними. Я навіть на краплинку не претендую на її славу проте порівняно з описаними там сценами Бутік мрій це дитяча казочка. Щодо б***ва то повірте жодного наміру рекламувати такий стиль життя не маю, читач дочитавши роман зможе побачити всі сторони цього явища і п...

 18.02.2014 14:58  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую за теплі слова! Як свідчать коментарі враження бувають різними і люди які мовчать щодо провокативних текстів з насиллям чи схильностями до самогубства легко можуть засуджувати відвертість яка нехай і на межі дозволеного проте не робить нікому зла і не закликає нікого цього робити. Кожен вправі обирати читати чи не читати. Свідома людина здатна не тільки відреагувати на конкретні рядки а й побачити весь зміст і всю ідею твору, який по завершенню має дати кожному свою відповідь - а чи варта зрада того щ...

 18.02.2014 14:55  Недрукована для © ... 

Йой-йой!

 18.02.2014 14:48  © ... для Тетяна Белімова 

Назви дійсно співзвучні - хоча мушу зізнатися згадана Вами книжка мені на очі не траплялася. А назва мого роману по суті сформувала його зміст - адже за ідеєю твору героїня відпускає свої мрії на волю лише тоді коли вдягнена у сукню придбану в конкретному бутіку 

 18.02.2014 14:44  © ... для Недрукована 

я теж не є прихильницею бойових дій, як зустріли - така й відповідь, хоча мушу визнати користь від Ваших коментарів теж є. Вразило лише одне - Ви склали мій образ лише на підставі одного твору. Радикально критичний образ - а щодо того якою має бути творчість за нас авторів говорять наші читачі і повірте на слово - серед написаних мною близько 5 сотень віршів та пісень Вам би багато чого припало би до душі, а пісні написані мною Ви як мінімум могли зустрічати в соц мережах і чути в ефірах ФМ станцій. Ви зробили одну з найпопулярніших помилок людства - "зустріли по одёжці" - хто зна можливо за інших обставин у нас могли з,явитися куди приємніші теми для спілкування. А наразі дякую що не лишились байдужі! 

 18.02.2014 13:17  Недрукована для © ... 

Лідіє, я не буду надалі продовжувати з вами цей діалог. Мою думку стосовно вашої писанини ви знаєте.
Стосовно своїх текстів скажу лише одне - після того, як я почитала Бродського, я більше не вважаю себе талановитою, і не пишу текстів. І не сподіваюся, що мене колись друкуватимуть. І мій нік тут ні до чого. Той хто знає мої тексти - знає мене на ім’я, можете не хвилюватись.
Я проти бруду от і все.
Еротична поезія чи проза може бути збуджуюча. Вона не повинна викликати огиду, не повинна бути вульгарною.
Почитайте нашого Романа Бойчука - він розуміється на цьому.
Бажаю вам глибших образів і логічного розвитку думок. 

 18.02.2014 11:36  Володимир Пірнач для © ... 

Це вже зрозуміло, що до ваших текстів я буду відноситися з пересторогою :) Продовжувати цей текст звісно не буду.
Ви цікаво сказали що ми з різних епох.. Хм, якщо вірити вашій анкеті, ми майже ровесники, тому про епохи говорити марно.
І про реальність "вислуханих реальних історій": моя вам безкоштовна порада - змініть компанію, якщо вам часто розказують такі історії. Б**дство це не найвищий жіночий шарм..
Дякую за розуміння. 

 17.02.2014 23:01  Тетяна Белімова для © ... 

Назва нагадала заголовок роману Ольги Деркачової "Крамниця щастя". Не знаю, чи ви читали? 

 17.02.2014 22:55  Тетяна Белімова для © ... 

Сподобалося, як ви пишете! Динамізм і відвертість - це, на мій погляд, плюс. Ви вмієте зацікавити читача, втягти його у свій дискурс - це теж безумовний плюс.
Помилок явних не побачила. Коми - то компетенція редактора, який буде працювати з вашим текстом. А з часом ви й самі навчитеся.
У вас цікава ава))))))))))))) Враження дежавю! Ми не могли десь раніше бачитися? В Ужгороді в 2010, чи раніше у Новоград-Волинському? 

 17.02.2014 20:24  © ... для Володимир Пірнач 

Шановний пане Володимир - ми з Вами з різних епох але мені імпоную Ваша реакція. Іншої й годі було очікувати. Вірте не вірте, проте це ще досить таки чемний текст побудований хай і не на власному досвіді проте на багатьох вислуханих реальних історіях. Чого вартий хоча б один з коментарів на іншому сайті де читачка пред`явила претензію щодо того яке я мала право описувати її життя і вимагала зізнання хто мені це розповів. Як я вже писала це не перше місце де викладено твір - і повірте є люди які в захваті. Хоча Ваш коментар я ціную не менш ніж схвальні відгуки - можливо десь і перегнута палка - один факт незаперечний - таких розлогих коментарів Ви давно вже не писали і у мене вийшло Вас зачепити. Щасти Вам і наперед попереджую - не читайте продовження - далі буде в тому ж дусі. 

 17.02.2014 20:13  © ... для Недрукована 

по пунктах

- щиро вдячна за увагу і вибачте що не вгодила Вашим смакам - щодо останньої глави

- буду дуже просити редакторів сайту додати до позначення "для дорослих 18+" ще й позначку  з текстом - "особливо вразливим не читати". До речі - я тоді теж не розумію тоді для чого на цьому "сюди" з`явилася ця сама позначка з червоним квадратиком і написом "для дорослих 18+"

- про структуру і фактуру сперечатись не буду - мені так подобається, мені так сухо і комфортно, ...

 17.02.2014 19:25  Недрукована 

Да, і назва якась невдала. Ні про що. 

 17.02.2014 19:19  Недрукована для © ... 

фух! Навіть не знаю як би це отак, щоб пом’якше.
В житті не читала нічого огиднішого за останню "главу" чи "шматочок" цього тексту. Попередні чотири теж читала і не розуміла для чого я це роблю. Не розумію для чого писати такі речі ще й виложувати їх сюди. Ще й в такому вигляді - з купою помилок, без будь якої структури, фактури, з недолугим сюжетом. Не знайшла нічого за що б похвалити.
Речення побудовано невдало, безліч русизмів, а подача - то взагалі.. "2 прехлопа 3 притопа". Дуже споіваюсь, що такі тексти ніколи не будуть виходити в друк. 

 17.02.2014 19:17  Володимир Пірнач для © ... 

Я домучив цей текст..
Чесно скажу, я рідко залишаю негативні коментарі, але цей текст просто жахливий. Навіть якщо зважити на те, що він абсолютно жіночий і я зовсім не та цільова аудиторія, яка мала би залишити схвальний відгук..
Це жахливо!
Початок незрозумілий, в двох словах зав’язка і ще не виписавши тисячі слів уже чиїсь ноги обплітають якогось сумнівного і майже незрозуміло звідки вирваного персонажа. Обплітають не спокусливо, не еротично, а якось хтиво і низько, при чому перед цим так гарно згадується про доньку..
Закінчення просто вирвало мозок. Я напевно вперше пошкодував, що уявляю собі картинку, коли читаю текст.. знову ж таки не еротично, не спокусливо, а волого, липко вульгарно і дуже противно.. 

 17.02.2014 15:39  © ... для Олена Вишневська 

Кожен автор мріє щоб його читали. А я мрію щоб перечитували ще і ще! Інше питання чи твір на те заслуговує! 

 17.02.2014 12:51  Олена Вишневська 

ВІдверто...
Захоплює...
Читаю далі! 

 16.02.2014 13:38  © ... для Ігор Рубцов 

Дякую за увагу і поради! 

 16.02.2014 13:37  © ... для Суворий 

дякую за таку детальну увагу. Маю надію що спільними зусиллями з читачами в друк піде більш підготовлений текст. 

 16.02.2014 13:35  © ... для Марієчка Коваль 

 думаю ще потішу Вашу цікавість - принаймні ще п,ять раз по стільки вже написано

 16.02.2014 12:30  Марієчка Коваль 

цікаво. Так розумію - буде продовження. 

 15.02.2014 23:12  Ігор Рубцов для © ... 

Я проблему з апострофом вирішив просто: переключаюсь в англійську розкладку і тисну літеру "є". Виходить наш рідний апостроф `. 

 15.02.2014 21:16  Суворий для © ... 

"З третьої спроби колюч поцілив у лічину замку" Хто куди поцілив???? Ну і якісь проблеми з апострофом... На клавіатурі він точно є. Запитайте в Гугля він все розкаже... Треба поправити... Негарно якось...

 15.02.2014 18:00  © ... для Суворий 

та тут більше справа в процесі написання - щодня писалося по от такій частині, чи то пак сцені - хоча мабуть дійсно краще викласти те що вже маю разом 

 15.02.2014 17:10  Суворий для © ... 

Як Ви думаєте, якщо РОМАН (якщо це дійсно роман) порізати на такі маленькі шматочки по одному абзацу, на скільки легко ЧИТАЧАМ його буде читати? Чи це не типовий роман з кількох таких фрагментів і все???? Написано непогано, але структура турбує... 

 15.02.2014 16:26  © ... для Суворий 

Дякую за підказку! Маю надію з часом стану більш акуратніше читати правила.Наразі це перші кроки на Пробі пера

 15.02.2014 14:09  Суворий для © ... 

Увага! Для ведення нумерацій фрагментів творів, що публікуються частинами, передбачене спеціальне поле в формі редагування. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди