28.06.2010 22:40
-
7669
    
  12 | 13  
 © Анюта Петрик

Між життям і смертю...

Мить.. Одна лиш мить - і забуття... 

Стоїш з усмішкою самотня...  

Перед тобою більш нема життя... 

Навколо темно, а за крок безодня.. 

Ступаєш крок.. Ще трішки й полетиш... 

Але сміливості в тобі не вистачає... 

За мить на віки вічні замовчиш... 

І знову слово в горлі застрягає... 

Ще так багато слів не сказаних тобою,  

Ще так багато слів не сказаних тобі... 

Є сотні тих причин залишитись живою...  

Бо серце і душа іще живі... 

Але розчарувавшись у житті й коханні 

Ти прагнеш спокою назавжди віднайти... 

Зробити крок лишається останній... 

У двері смерті тихо увійти... 



Івано-Франківськ, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.10.2018 07:41  Ася Соковец => © 

Дуже гарний вірш перший раз поезію хочеться перечитувати знов і знов.

Велике дякую за щирість почуттів!❤❤????

 13.06.2015 18:32  Аміна Чирва...)) => © 

Дуже гарно..)))

 17.05.2012 12:33  Деркач Олександр => © 

Сподобалось, з Днем Народження!

 24.11.2010 17:59   

вірш супер

 08.07.2010 17:50  Олег Ангел 

Чому так сумно?...(((
Сумно,але дуже класно!!!!!Молодець!