Тополі височенні й явори...
Тополі височенні й явори,
Стрункі берези і дуби могутні
Ростуть з землі у небо догори,
Неначе із минулого в майбутнє.
Різьблене листя тихо гомонить –
Веде розмову з сонцем і вітрами.
Трава зелена знизу шамотить.
Біжать струмки байраками, ярами.
Поскрипує біля криниці звід.
Схиляє грона долу горобина.
Вода холодна у відрі мов лід.
І червоніє мов дівча калина.
Пробігли коні. Ляскає батіг.
Спадає долу піднята кіптюга.
У затінку собака тихо ліг –
Втомивсь тягати довгого ланцюга.
У лузі косять зранку косарі.
Дзинчать неначе струни гострі коси.
Вмивають теплим ранком на зорі
Прекрасну землю чудодійні роси.
В ланах безкрайніх колосіє жито.
В садах лунає пісня солов’їна.
Мені з тобою пощастило жити
На цій землі, що зветься Україна.
