Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.06.2010 02:16Вірш
Для мами  Про батьків  
40000
© Борода

Пронизане болем дитинство

Всім жертвам злощасної операції «Вісла»,
матері моєї дружини Коваль Г. М.
П Р И С В Я Ч У Ю
Борода
Опубліковано 30.06.2010 / 2197

На лавочці, під хатою сидить 

Старенька жінка з добрими очима. 

Втомились ноги, сіла лиш на мить, 

Від сонця на чоло сповзла хустина. 

Задумалась про швидкоплин життя, 

Про свою старість, сиву й одиноку, 

Про те, куди немає вороття 

І про дитинство, і сумне й жорстоке. 

Жорстоке, бо лишилось в давнині, 

В жахливих спогадах трагедії людської, 

Десь за кордоном, на чужій землі, 

Хоча тоді і не була чужою. 

Там народилась, там вона росла, 

Війну злощасну з болем пережила 

І підлітком зовсім іще була, 

Коли ціле село вночі спалили. 

Це на Надсянщині «гуляли» «крайові» 

І виганяли люд з своїх поселень, 

У Пискоровичі ввірвались вони в сні 

І всіх вкраїнців (майже без обмежень) 

Загнали в школу, хто у чому був, 

І розстріляли у звіринній люті... 

І дотепер той автоматний гул 

Дзвенить у скронях, не дає заснути. 

Таке дитинство. Ще донині страх 

Іде за нею, причиняє муки, 

Хоч залишилось все у тих краях. 

Росла ж бо тут, тут її діти, внуки. 

І правнучата прибіжать з садку 

Щось запитать в старенької бабусі 

І зараз тут, на лавці, в холодку 

То наче вічність - ота мить розлуки. 

Не одинока, та якась сумна 

В тривогах і думках чекає часу, 

Коли вбіжить щаслива дітвора 

Й веселим сміхом спогади загасить... 

Ще пам`ятає обгорілий храм 

І кров, що запеклася на стежині, 

Відважна полька їх спасла отам, 

Сказавши, що вони її родина. 

Вони - це п`ятеро маленьких діточок 

Та її матір з немовлям в корзині, 

Потім дорогою, всю повною пасток, 

Сюди дісталися, де і живуть понині. 

Та й тут спочатку їх не прийнялИ, 

Подовгу називали чужаками, 

Чи лемками. Та все ж роки пройшли 

Й життя розставило усіх, як слід, місцями. 

Хотіла ще згадати голод, біль

Та відчинилась хвіртка на подвір*я 

І теплі рученята звідусіль 

Прогнали враз усі сумні видіння... 

Лиш сльози не спинили на очах. 

«Чого ви плачете, бабусю?» - запитали. 

«За вас боюся!» - мовила в сльозах, 

Обняла щиро і розцілувала. 

 

 

 

Пискоровичі – наша спільна рана 

 

Минуло вже 65 років від часу масової депортації українців із їхніх батьківських земель, які внаслідок установленого наприкінці Другої світової війни радянсько-польського кордонного розмежування відійшли до повоєнної Польщі.  

 

Хоча тодішні правителі називали це примусове виселення “добровільною евакуацією”, важко уявити, щоб понад 700 тисяч українців Холмщини, Південного Підляшшя, Надсяння та Лемківщини – споконвічно корінних мешканців цих країв – чомусь раптом поголовно захотіли покинути рідні оселі, святині, могили предків і добровільно їхати до “більшовицького раю”. 

 

Насправді ж місцевий український люд змушений був покидати рідну землю, насамперед через повсюдні напади польських боївок, грабежі, вбивства місцевих українців, які на Холмщині почалися ще в 1942-1943 рр., а в Надсянні сягнули апогею навесні 1945 р. Попри це, офіційно встановлених термінів виселення не дотримувалися, тому з вересня  

1945 р. “добровільну евакуацію” проводили спеціально підготовлені вояки трьох дивізій Війська Польського. Декілька годин на збір – і під солдатським конвоєм валки українських селян покидали свої домівки та прямували до визначених залізничних станцій, очікуючи там іноді декілька тижнів просто неба на товарні вагони, щоб потім ще тижнями в антисанітарних умовах добиратися до місць свого майбутнього поселення. Саме так депортували абсолютну більшість українців Любачівського, Ярославського, Перемиського, Ліського та Сяніцького повітів. 

 

За неповними даними, під час депортації українців від середини жовтня 1944 року і до її завершення в липні 1946 року було вбито приблизно  

20 тисяч українців. Символами тієї трагедії, зокрема в Надсянні, стали Павлокома (366 жертв), Пискоровичі (декілька сотень жертв), Гораєць (198 жертв), Березка (180 жертв), Малковичі (154 жертви), Бахів (90 жертв)  

 

16 квітня 1945 р. представники радянської переселенської комісії в супроводі кількох озброєних червоноармійців покликали велику групу місцевих українців до школи на збори, пов’язані з їх переселенням. Їм обіцяли захист від можливого нападу озброєних польських боївок. Перелякані люди повірили, що червоноармійці справді захистять їх від чергового пограбування і вбивств, тож зібралися в школі та біля неї. Але десь о третій годині ночі 17 квітня 1945 р. до школи під’їхали кілька підвод з озброєними польськими бандитами. Червоноармійці покинули зібраних людей напризволяще і зникли. Бандити “Волиняка” і “Кудлатого” оточили школу і навколишню територію та почали розстрілювати українців. 

 

«Львівська газета» 32/8399 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.06.2010 Поезії / Вірш
Не бійтесь говорити компліменти
01.07.2010 Поезії / Балада
Карпатська притча
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.11.2017 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
“Посипати голову попелом”
24.11.2017 © Георгій Грищенко / Вірш
Середа
24.11.2017 © Іван Петришин / Пісня
Пісні Корінних Американців (Народні Пісні Світу)
24.11.2017 © Панін Олександр Миколайович / Гумористичний вірш
Друзі
24.11.2017 © Олександра / Вірш
Небо виходило з берегів
Вірш Про батьків
19.08.2010 © Ольховская Светлана
Найбільша вдячність через дні і ночі
30.06.2010
Пронизане болем дитинство
14.05.2010
Дідова наука (епілог)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 1401  Коментарів: 1
Тематика: Вірші, біль, батьки, операція Вісла, дитинство, присвята
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.04.2011 23:20  Лані 

Так ми живемо в щасливий час, в щасливий і сумний час, а старенькі боялись за себе, а сьогодні бояться за нас.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
22.11.2017 © Ірин Ка
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
26.11.2016 © Яна Бім
28.11.2015 © Тамара Мандич
26.11.2016 © ЛАРИСА МАНДЗЮК
26.11.2016 © СвітЛана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди