Кінець лютого 2014
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Злітає сніг на захололу землю,
Важкі вітри насупились зрання.
Ми ж не для них робили все, напевне?
Не варто зараз жити навмання!
Тепер все інше. Це ще не свобода,
Але вже крок до неї. Навпрошки.
Ми довели, що воля – це природно,
Що українці – більше не хохли.
Живучі ми. Щоб не було, живучі.
Такі, як сталь, як дика міць степів!
І те, що ми змінились так разюче,
Ніхто з народів досі не зумів.
Отож, рідненькі, не торкаймось скверни,
І не піддаймось хитрощам людським.
Ми ж відстояли українську землю?...
Відстоїмо і натиски зими.
