ПОШЛИ, БОЖЕ, НЕНЬЦІ РОЗУМНИХ ДІТОК...
Розчахнуте серце моєї Вкраїни
Наповнене смутком і вічним жалем.
Та вірю, що сльози в очах Магдалини
Проллються на ворога судним дощем.
О, скільки Вітчизні ще витримать болю,
Щоб врешті вдягнути свободи вінок?
Доволі вже плачу, і туги доволі!
Пошли, Боже, неньці розумних діток!