28.02.2014 01:06
для всіх
254
    
  2 | 2  
 © Вікторія Майська

Без журавлів край рідний посірів

На землю тихо опустилась осінь,

Пожовкле листя падає з гілок.

В глибоке небо погляд манить просинь,

А під кущем багряним проросте грибок.

 

В повітрі запах яблук спілих,

А десь під небом - крики журавлів.

Вони, напевне, відлітають в вирій,

Ну, а без них, край рідний посірів.

                               

Берези вкрились листям золотавим,

Повітря диха спокоєм дощів.

Фарбує осінь дотиком ласкавим.

Укрились фарбами віття дерев, кущів

 

Все осінь ця, така золотокоса,

У пазусі хова різні плоди.

Іде землею, вся простоволоса,

Наводить скрізь свої порядки і лади.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.03.2014 23:42  Антоніна Грицаюк 

Вся картинка вашого вірша пропливла перед очима! Гарно!