Наче востаннє
Поцілуй на прощання сина,
Проводжаючи, як востаннє…
Що несе в собі нова днина,
Де зерно ворожби проростає
Певно не знаєш…
Чи повернеться він з країни,
В якій зброю посміли підняти
На Вітчизни своєї сина?..
В нього також є рідна мати…
У власній хаті…
Зводять нації дві лобами
«Королі» недолугих амбіцій,
Підкидають вогню словами…
Не буває в війні репетицій,
Зручних позицій!
Не буває в житті нічого
Гірше за материнське прокляття:
Свого сина умов живого
Не стрибати в фальшиве багаття
З диким завзяттям…
Не тримати в руках автомата,
Пішаком не спроваджуй в заслання.
Відкрий очі і серце! Ти ж - мати!
А інакше цілуй на прощання
Наче востаннє…
03 березня 2014 р.
