Зав`ялова Валентина мирного неба
Роздивляюсь старі листівки.
Їх лишилося так багато.
Тих, якими з святами вітали
Бабцю з дідом, матусю й тата.
Побажання здоров’я й щастя,
Ще і довгих літ – все, як треба.
І завжди на дев’яте травня
Прочитаєш: «Мирного неба».
І здавалось завжди: це штампи…
І ніяк не можна збагнути:
Актуальне це побажання
І війна знову може бути.
Інтернет замінив листівки,
Телефон – віч-на-віч розмову.
З святом весни вітаю подруг
І бажаю їм знову й знову:
«МИРНОГО НЕБА!»
Харків, березень 2014 р.
12.03.2014 10:01 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
Це дійсно так. Дякую. |
11.03.2014 14:28 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 "Мирного неба!" - гарне бажання. |
11.03.2014 13:07 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую. Дійсно, сумно. |
11.03.2014 13:06 © ... => Світлана Рачинська |
Дякую, Світлано. |
11.03.2014 13:04 © ... => Ганна Коназюк |
Дякую, Ганно. |
11.03.2014 10:14 Тетяна Белімова => © |
 Сумно, що це побажання знову набуло такої страшної актуальності! Хай справдиться! |
10.03.2014 23:40 Світлана Рачинська => © |
 Прекрасне побажання! Вірш і у мене викликав спогади... Дякую, Валентино! |
10.03.2014 23:24 Ганна Коназюк |
 Проникливо і гарно! Я теж зберігаю багато старих листівок... І про "мирне небо" теж виникали нещодавно думки... Гадаю, останнім часом люди думають про це. А Ваша поезія така красива і актуальна!.. |