14.03.2014 00:00
лише 18+
233
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Фізаліс

Фізаліс

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

На вікні догорає серце,

Вранці вирване з трав осінніх.

Мій коханий, пробач, не сердься!

Я згубила це небо синє.

Замість нього світилась рана

Й проглядався відкритий космос.

Не сварися, прошу, коханий!

Надто жаль запізнілу осінь…

Наші долі таки розпались

В метушні нелюдського світу.

Те, що мало, давно вже сталось.

Що не мало – пішло за вітром.

Розпашілі обличчя наші

Гріє сонце й холодить праліс…

Ти, коханий, вже не пробачиш

Мені знищений твій фізаліс.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2014 20:45  Тетяна Чорновіл => © 

Символічний фізаліс! Чудовий вірш! Не треба губити...

 14.03.2014 10:59  Ганна Коназюк 

Гарно! Так відверто ніжно з неймовірною щирістю!

 13.03.2014 23:50  Світлана Рачинська => © 

Оль, це серце догорає у кожному рядочку! Неймовірно сподобався твій фізаліс!!! Ну дуже...

 13.03.2014 23:26  Тетяна Белімова => © 

Ще не читаючи, скажу, що картинка просто суперська! Йду читати!

 13.03.2014 23:08  Олена Вишневська 

Оригінальне порівняння:-)

 13.03.2014 22:28  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікавий вірш і ілюстрація підходить до твору. Зачепило+