Щаслива
За вікном розгулялась осінь, сильний вітер, холодна злива.
І самотність проситься в гості, не впущу її – я щаслива.
І лютує нехай, бешкетує, сипле краплі із неба солоні.
Осінь зовсім його не знає, в нього теплі як літо долоні
В нього небо в очах сіро-синіх, в них тону я з ночі до рання.
П’ю чар-зілля я з вуст його ніжних, знаю я воно зветься кохання.
В ньому тисячі сонячних зайчиків і мільйон дорогих мені посмішок.
Я купаюсь у фарбах душі його, в різнобарв’ї без чорних домішок.
Пригортаюсь до нього коханого, рідним запахом задихаюся.
В ньому стільки незвіданих граней, ним живу і в нім розчиняюся.
І нехай за вікном буде осінь, сильний вітер, холодна злива.
Без різниці, яка пора року, світ прекрасний, коли ти щаслива.
