Мамо, заплети мені літо в коси!
Мамо, заплети мені літо в коси, теплі ранки, волошки-квіти.
Поверни в босоноге дитинство, безтурботне, любов’ю зігріте.
Заплети мені в коси щастя, сни чудові і веселкові,
Світлі спогади, диво казку, не забудь і вплети колискові.
Доторкнися рукою ласкавою і відступить печаль і лихо.
Все забудеться, все в минулому, і на серці моєму тихо.
Доторкнися рукою ніжною і відступить сум і тривога,
Знаю мамо, що кожної ночі просиш долі для мене у Бога.
Заплети мені мамо бережно, вітер з краю дитинства далекого.
Я на мить лиш туди повернуся, полечу білокрилим лелекою,
Знаю мамо,що виросла, знаю… літо в косах,та в серці зимно.
І дитинство, моє безтурботне відлетіло від мене нестримно.
Мамо, рідна не плач, не треба, не ховай сивину на скронях .
Заплітай лиш частіше коси, світ дитинства в твоїх долонях.