Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.07.2010 07:23Оповідання
Для коханої [для коханого]  Для школярів  Про прекрасне  
10000
© Маріанна

Відповідь ромашки

...такою влучною здавалась фраза «Краса врятує світ».

Я йшла по безкрайому рідному березі у рідному селі Щуровичі , природа якого мала цілющі властивості. Ступала по давно викошеній м’якій , зеленувато-дивного кольору травичці. Скинувши в’єтнамки я впевнено крокувала , перебираючи босими ногами по кожній живій травинці і такою влучною здавалась фраза «Краса врятує світ». Я не зовсім впевнена у правдивості цих слів , та й ніколи не вдумувалась у їх зміст , але в ті хвилини думки були зайві і я дала волю відчуттям. На небі не було жодної хмаринки і його синява вражала мій зір , сонце на диво лагідно усміхалось до мене , бо останнім часом воно або злостиво пекло , або взагалі ховалось . Вода у Стиру була прозора , хвилі давно вже не були такими спокійними , а я могла чітко бачити там своє відображення . Легенький вітерець пестив моє волосся , а дикий простір заманював мене у мрії. Я не пам’ятаю коли востаннє відчувала таку легкість і могутність… Здавалося , що при першому бажанні я зможу піднестися до неба. Я була звільнена від пафосу життя , від брудних страждань і болю . Технічний прогрес сьогодення , телебачення , Інтернет та інші геніальні , на перший погляд , штучки були нічим в порівнянні з бездоганністю , я б сказала навіть ідеальністю цього куточку світу. Я на повні груди вдихала запах грайливого літа . 

Я прямувала до місця , яке давно знала і ще в дитинстві приходила сам-на-сам із дитячими мріями і першими проблемами. З трави я повільно опустилась на теплий пісок , що виблискував на сонці і нагадував малесенькі діаманти. Наступний мій крок був зроблений у воду , біля берега вона така міленька і тепла . Якщо Стир не виливав то можна було легко перейти з одного краю берега на інший навіть не промочившись . Посередині ріки навіть виднівся маленький пісочний острівець , де не можна було не помітити розвалини недавно збудованого пісочного замку , який потроху зникав від постійного находу невеличких хвиль. Дітям подобалось гратися у цьому пісочному світі. В пам’яті , кадрами кінофільму , промотувались картини із дитинства. Невеликий острівець здавався тоді просторим королівством , будиночки із піску – незламними фортецями , які з усіх боків охороняв океан, що не мав ні початку ні кінця , а я виконувала роль маленької принцеси , яка чекає свого принца на білому кораблі із червоними вітрилами . Чому саме червоними я вже не пам’ятаю , мабуть дитяча забаганка , адже це і досі мій улюблений колір. У моїй голові навіть зараз чітко вимальовується той доленосний корабель. 

Перейшовши ріку я знову опинилась на траві , тільки з іншого боку. Поглянувши під ноги я побачила що ледь не наступила на будячка-молоднячка , за яким ховалася ніби чимось налякана біленька ромашка. І що могло її налякати ? Навколо ж така краса ! Я пригадала , як колись із подругами ми ворожили на ромашках , адже кількість пелюсточок у кожної була різна і можна було розпитати про «любить – не любить» . Я нагнулась , щоб зірвати квіточку і як в дитинстві розпитати її , тільки тепер я була точно впевнена про кого . Я майже потягнула за стеблинку і тут моя рука різко здригнулась . Як вчасно я це зрозуміла . Я зрозуміла чого так боїться ромашка! Вона боїться бути зірваною , вона як і я не хоче бути знищеною і розтоптаною. Вона нажаль не має права вибору … як страшно , ні найменшої влади над своїм існуванням. 

Я знову ближче прихилилась до беззахисної квітки і запитала : « Як думаєш , чи кохає він мене ? Хто я для нього? Чи варто жити у мрії?». Вона усміхнулась до мене … і «усміхнулась» не є перебільшенням. Мені ніхто не повірить , бо всі впевнені що квіти не можуть усміхатись , але ж колись ніхто і уявити не міг , що земля має форму кулі. В той момент я відчувала себе Гагаріним або Колумбом , неперевершене відчуття.  

Я ще дивилась на своє відкриття , а ромашка ще довго розповідала мені про всі секрети світу і тільки на мої запитання не хотіла дати відповіді , лише натякнувши про те , що я дізнаюсь про це , коли прийде такий час і що час цей обов’язково прийде.  

Я на хвильку примружила очі , а розплющивши їх прокинулась на ліжку у своїй задушній міській квартирі , де мене оточували стіни , шафи , повні різних потрібних і не дуже речей , книжкові полиці , телевізор і комп’ютер , біля якого у горщику виднівся колючий кактус. Я піднялася і підійшла до вікна , а відслонивши штору та відкривши кватирку почула лише буркотливий звук автомобілів . Я зрозуміла , що знову знаходжуся у світі роботів і пішла чистити зуби. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Оповідання Про прекрасне
20.08.2010 © Костянтин Хмара
Фторнек
21.07.2010
Відповідь ромашки
08.07.2010 © Олег Ангел
Для тебе
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 1267  Коментарів:
Тематика: Оповідання, для коханої людини
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +44
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди